Скласти 5 речення з фразелогізмами 1.авгієві стайні 2. аріаднина нитка 3. ахіллесова п*ята 4. бабине літо 5.безрідний іван( іван непомнящий дякую

Наша планета на данний момент настільки забруднена,що можна порівняти її з авгієвими стайнями
гроші, прислані батьком два дні тому, немов нитка Аріадни, до мені вийти зі скрутного становища.
у кожнаої людини є своя , індивідуальна ахілесова п'ята
обожнюю бабине літо-теплі осінні дні
сподіваюсь , в подальшому не зустріти жодного Івана безрідного

Н.в.           шістсо́т сімдеся́т чоти́ри

Р.в.            шестисо́т сімдесяти́ (сімдесятьо́х) чотирьо́х

Д.в.           шестиста́м сімдесяти́ (сімдесятьо́м) чотирьо́м

Зн.в.   шістсо́т сімдеся́т (сімдесятьо́х) чоти́ри (чотирьо́х)

Ор.в.    шістьмаста́ми (шістьомаста́ми) сімдесятьма́ (сімдесятьома́) чотирма́

М.в.     на/у шестиста́х сімдесяти́ (сімдесятьо́х) чотирьо́х

Н.в.      дев’ятсо́т вісімдеся́т п’ять

Р.в.      дев’ятисо́т вісімдесяти́ (вісімдесятьо́х) п’яти́ (п’ятьо́х)

Д.в.      дев’ятиста́м вісімдесяти́ (вісімдесятьо́м) п’яти́ (п’ятьо́м)

Зн.в.     дев’ятсо́т вісімдеся́т (вісімдесятьо́х) п’ять (п’ятьо́х)

Ор.в.    дев’ятьмаста́ми (дев’ятьомаста́ми) вісімдесятьма́ (вісімдесятьома́) п’ятьма́ (п’ятьома́)

М.в.       на/у дев’ятиста́х вісімдесяти́ (вісімдесятьо́х) п’яти́ (п’ятьо́х)

Н.в.       сімсо́т шістдеся́т ві́сім

Р.в.       семисо́т шістдесяти́ (шістдесятьо́х) восьми́ (вісьмо́х)

Д.в.      семиста́м шістдесяти́ (шістдесятьо́м) восьми́ (вісьмо́м)

Зн.в. сімсо́т шістдеся́т (шістдесятьо́х) ві́сім (вісьмо́х)

Ор.в. семиста́ми (сімомаста́ми) шістдесятьма́ (шістдесятьома́) вісьма́ (вісьмома́)

М.в. на/у семиста́х шістдесяти́ (шістдесятьо́х) восьми́ (вісьмо́х)

Н.в.   п’ятсо́т дев’яно́сто шість

Р.в.         п’ятисо́т дев’яно́ста шести́ (шістьо́х)

Д.в.         п’ятиста́м дев’яно́ста шести́ (шістьо́м)

Зн.в. п’ятсо́т дев’яно́сто шість (шістьо́х)

Ор.в. п’ятьмаста́ми (п’ятьомаста́ми) дев’яно́ста шістьма́ (шістьома́)

М.в.         на/у п’ятиста́х дев’яно́ста шести́ (шістьо́х)

Объяснение:

Коли я ще малим був, та й с дідом до лісу ходим, по піньки, зустріли ми ведмідя. А ведмідь, дивний був, не такий, як усі. Підійшов до нього дід, дивиться на нього і бачить, що у ведмідя, того, вухо широке. Думав дід, думав, як це воно може так бути, та й не відгадав би, як би ведмідь не узяв російку балалайку, та й непочав грати. Ми із дідом, як почули, почали тікати від нього, а він за нами біг і грав на своїй балалайці. І не знаю, що було б тоді, як би нас не зустрів інший ведмідь. Дід вже думав, що кінець, а ні. Ведмідь взяв і пішол до іншого і на друге вухо йому став. Ой, не знаю, що стало із тим медвідям, а дивнішої історіі у мене не було.