Добери і запиши кілька народних прикмет

Українські повір'я та прикмети:Не дивись ввечері у дзеркало, бо насниться щось погане.Не переступай через віник, бо всохнеш.Не тарабань ложками і не розсипай сіль, бо буде сварка.Не показуй пальцем на сонце, бо усохне.Не сідай на стіл, бо в сім'ї буде сварка.Не їж над колодязем, бо жаби заведуться.Якщо кіт вмивається лапкою — прийдуть гостіЯкщо нап'єшся води після кішки — буде нежить.Якщо зустрінеш по дорозі жінку з повними відрами, буде
удача, з порожніми — не пощастить.Якщо навесні, вперше почувши зозулю, матимеш гроші
при собі — з грошима будеш цілий рік.Як їси хліб, не лишай куснів, бо в них твоя сила.Не витирайся з кимось одним рушником, бо це призведе до
сварки.Голуби розворкотілися - на тепло. 
Місяць ріжками вниз - на тепло й добрий врожай.Червона вечірня зірка провіщає вітер , світло-жовта - дощГрім у листопаді - на малосніжну зимуСова кричить - віщує холодиЖовте листя обпадає повільно - мороз настане не скоро.Осінній іній - на ясну погодуЧервоний місяць - на вітер, блідий - на дощ.Вовча ягода дуже пахне - пере дощем.Багато павутиння - на погожу осіньЧим сильніший вітер - тим менша ймовірність місцевих заморозківКішка на людину тягнеться - до обнови.Сова поблизу будинку кричить - до новонародженого.Півні всю ніч співають - не до добра.Якщо в будинку живуть мурашки і таргани, то це обіцяє щастя й добробут.Собака риє землю - на дощ, качається по землi - на негоду, лежить, згорнувшись клубком, - на холод, лежить простягнувшись - на тепло.Жаби завелися дуже гучним хороводом - на дощ.Весною багато хрущiв - лiтом слiд чекати засухи.Перед сльотавою, вiтряною погодою мухи сидять нерухомо.Трава у червні починає сохнути – на дощове літо.Увечері голосно цвіркочуть коники - на добру погоду.Садові нагідки до дощу закривають квітки.Якщо навколо мурашника багато мурах - до гарної погоди.Горобці зранку купаються у пилюці -по обіді буде дощ.Рясно зацвіла акація – на врожайний рік.Риба грається на річці - вночі може пройти гроза.У січні луна йде далеко – морози міцнішатимуть.Якщо січень сухий, морозяний, то буде сухе спекотне літо.Як на Новий рік падає сніг, то будуть гриби рости.Дрова горять з тріском – на мороз.Снігур під вікном цвірінькає – на відлигу.Туман у листопаді впаде до відлигиЯк листопад дерев не обтрусить, довго зима бути мусить. 

Ніна живе у великій родині. В неї мати, батько, два брати, дві сестри і бабуся. Ніна в родині найменша, їй восьмий рік. Бабуся найстарша: їй уже вісімдесят два. Коли сім’я обідає, в бабусі тремтять руки. Несе вона ложку до рота, ложка тремтить і з неї капає на стіл. 
Незабаром у Ніни день народження. Мама сказала, що на її іменини буде в них святковий обід. На обід Ніна запросить своїх подруг. Ось і гості прийшли. Мама накриває стіл білою скатертиною. А Ніна думає: «Це ж і бабуся за стіл сяде. А в неї руки тремтять… Подруги сміятимуться. Розкажуть потім у школі: В Ніниної бабусі руки тремтять». 
Ніна тихенько й каже: 
- Мамо, нехай бабуся з нами за стіл не сідає. 
- Чого? – дивується мати. 
- У неї руки тремтять. На стіл капає. 
Мама зблідла. Не сказала ні слова, зняла зі столу білу скатертину й сховала її в шафу. 
Вона довго сиділа мовчки. А потім сказала: «Бабуся нездужає. Тому святкового обіду не буде. Вітаю тебе Ніно з днем народження. Моє тобі побажання – бути людиною». 
Запитання: Що означає бути людиною? 
Висновок: Бути людиною – це поважати старість, дбайливо й терпимо ставитися до проявів старості, пам’ятаючи, що ніхто в цьому житті не вічний, кожен буде старим і немічним. 
Ми з вами поговорили про маму, бабусю. А про кого з найрідніших людей ми забули? 
Зачитаю оповідання «Наш тато одужав». 
У синьоокої Катрусі сьогодні велика радість. Більше року хворів її тато. В лікарні лежав, три операції переніс. Мама і Катруся усе горювали. Не раз, бувало, Катруся вночі прокинеться й чує: мама тихо плаче. А сьогодні татко вже на роботі. Здоровий і бадьорий. Радісно сяють Катрусині очі. Як прийшла вона до школи, зустріла й поділилася радістю: 
- Наш тато одужав. 
- Петько і Грицько подивились на Катрусю, знизали плечима й нічого не сказавши побігли ганяти в м’яч. Катруся підійшла до дівчаток. 
- Наш тато одужав, - сказала вона й засяяла на радощах. Одна із них, Ніна, здивовано спитала: 
- Ну то й що? 
Катруся відчула, як до горла підкотилася грудка і їй стало важко дихати. Вона відійшла до одинокої тополі на краю шкільного подвір’я і заплакала. 
- Чого ти Катрусю плачеш? – почула вона тихий, ласкавий голос. Підводить голову, Костик , мовчазний хлопчик, що сидить за останньою партою. 
- Наш тато одужав, - каже, схлипуючи Катруся. 
- Ой, як здорово! – зрадів Костик. 
- Біля нашого дому в бору зацвіли проліски. Зайдемо після уроків до нас, нарвемо і понесемо вашому татові. Як би хто знав, як було радісно на душі у Катрусі.

Ніна живе у великій родині. В неї мати, батько, два брати, дві сестри і бабуся. Ніна в родині найменша, їй восьмий рік. Бабуся найстарша: їй уже вісімдесят два. Коли сім’я обідає, в бабусі тремтять руки. Несе вона ложку до рота, ложка тремтить і з неї капає на стіл. 
Незабаром у Ніни день народження. Мама сказала, що на її іменини буде в них святковий обід. На обід Ніна запросить своїх подруг. Ось і гості прийшли. Мама накриває стіл білою скатертиною. А Ніна думає: «Це ж і бабуся за стіл сяде. А в неї руки тремтять… Подруги сміятимуться. Розкажуть потім у школі: В Ніниної бабусі руки тремтять». 
Ніна тихенько й каже: 
- Мамо, нехай бабуся з нами за стіл не сідає. 
- Чого? – дивується мати. 
- У неї руки тремтять. На стіл капає. 
Мама зблідла. Не сказала ні слова, зняла зі столу білу скатертину й сховала її в шафу. 
Вона довго сиділа мовчки. А потім сказала: «Бабуся нездужає. Тому святкового обіду не буде. Вітаю тебе Ніно з днем народження. Моє тобі побажання – бути людиною». 
Запитання: Що означає бути людиною? 
Висновок: Бути людиною – це поважати старість, дбайливо й терпимо ставитися до проявів старості, пам’ятаючи, що ніхто в цьому житті не вічний, кожен буде старим і немічним. 
Ми з вами поговорили про маму, бабусю. А про кого з найрідніших людей ми забули? 
Зачитаю оповідання «Наш тато одужав». 
У синьоокої Катрусі сьогодні велика радість. Більше року хворів її тато. В лікарні лежав, три операції переніс. Мама і Катруся усе горювали. Не раз, бувало, Катруся вночі прокинеться й чує: мама тихо плаче. А сьогодні татко вже на роботі. Здоровий і бадьорий. Радісно сяють Катрусині очі. Як прийшла вона до школи, зустріла й поділилася радістю: 
- Наш тато одужав. 
- Петько і Грицько подивились на Катрусю, знизали плечима й нічого не сказавши побігли ганяти в м’яч. Катруся підійшла до дівчаток. 
- Наш тато одужав, - сказала вона й засяяла на радощах. Одна із них, Ніна, здивовано спитала: 
- Ну то й що? 
Катруся відчула, як до горла підкотилася грудка і їй стало важко дихати. Вона відійшла до одинокої тополі на краю шкільного подвір’я і заплакала. 
- Чого ти Катрусю плачеш? – почула вона тихий, ласкавий голос. Підводить голову, Костик , мовчазний хлопчик, що сидить за останньою партою. 
- Наш тато одужав, - каже, схлипуючи Катруся. 
- Ой, як здорово! – зрадів Костик. 
- Біля нашого дому в бору зацвіли проліски. Зайдемо після уроків до нас, нарвемо і понесемо вашому татові. Як би хто знав, як було радісно на душі у Катрусі.