Іть написати твір на тему мова і використовувати прислів*я про мову

Мова-найцінніший скарб людини.З давніх давен наші предки її леліють і передають з покоління в покоління.Як кажуть в народі :"Рідна мова-не полова:її за вітром не розвієш". Хто не знає рідного слова,тому повинно бути соромно. 

Мова - скарбниця народного духу 
     
     Як гул століть, як шум віків, 
     Як бурі подих — рідна мова, 
     Вишневих ніжність пелюстків, 
     Сурма походу світанкова, 
     Неволі стогін, волі спів, 
     Життя духовного основа. 
     М. Рильський 
     
     Є різні люди, різного культурного рівня і по-різному вони ставляться до мови свого народу. Одні розуміють всю глибину значення мови в житті народу, тому плекають її і дбають про неї, невпинно збагачують свій словник, фразеологію, підвищують мистецтво спілкування. Послухаєш таку людину: мова ллється, як музика, — багата, барвиста, пересипана народними приказками, прислів'ями, дотепами, висвічує й виблискує, немов мерехтливі перли. Є люди і малоосвічені або й зовсім без освіти, але які від природи мають тонке чуття мови. З них бувають талановиті казкарі, оповідачі... 
     
     Прислухайтесь, як океан співає — 
     Народ говорить. І любов, і гнів 
     У тому гомоні морськім. Немає 
     Мудріших, ніж народ, учителів; 
     У нього кожне слово — це перлина, 
     Це праця, це натхнення, це людина. 
     (М. Рильський) 
     
     Однак є навіть освічені люди, які не дбають про мову. Говорять неохайно, суржиком, не стежать за чистотою слова. Вони нехтують мовою свого народу. Такі люди не є насправді освіченими і культурними; своїм нешанобливим ставленням до рідної мови вони виявляють духовну неповноцінність, байдужість до своєї країни, до своєї мови. Байдужість до минулого, сучасного і майбутнього свого народу. А отже, байдужість і до своїх предків та нащадків. Цим самим ці люди провокують і до себе таку ж байдужість з боку нащадків. Такі люди не є повноцінними громадянами рідної країни, вони не розуміють історичного процесу та недооцінюють величезне значення в ньому мови, без якої цей самий процес був би цілком неможливий. 
     
     Нехай в твоїм серці любові 
     не згасне священний вогонь, 
     як вперше промовлене слово 
     на мові народу свого. 
     (В. Сосюра) 
     
     Слово рідне! Мабуть, не було жодного видатного поета чи письменника, який би від усього серця не висловив любові до рідної мови та своєї тривоги за її долю, який би не покладав на неї найбільших надій, бо долю свого народу бачив невідривно від долі рідної мови. 
     
     Вона, як зоря пурпурова, 
     що сяє з небесних висот, 
     і там, де звучить рідна мова, 
     живе український народ. 
     (В. Сосюра) 
     
     Українська мова — одна з найрозвиненіших у світі. Вона здобула міжнародне визнання — їй призначені перші місця на світовому конкурсі (одне — з мелодійності, друге — зі співучості). Але до цього наше Слово пройшло терновим шляхом лихоліть і пригноблень. Гнане, принижене і занепащене, воно нарешті підвелося з багнюки, де стояло на колінах, підвелося, щоб заявити у весь голос про своє воскресіння. Воно довело, що не підвладне ані русифікації, ані полонізації, ані мадяризації, що воно — велике Слово великого народу: «Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була!» Не тоне воно у воді та не горить у вогні. Горіли хроніки, храми та святі книги, а Слово вийшло з вогню, як заповіт. Його життя — це не нудотні видіння у послуговуванні для домашнього вжитку, а поклик до вічної боротьби — творчості та діяння. 

Бути добрим, робити добрі справи, допомагати людям – всьому цьому вчать нас з самого дитинства, і з ранніх років всі знають, як треба правильно чинити, і мало хто дотримується цих правил. Люди найчастіше думають тільки про себе і не хочуть допомагати іншим просто так, без якоїсь вигоди. Домагаючись грошей, багатства або роблячи кар’єру важко бути добрим до оточуючих, от і здається, що їх оточують вороги, і ніхто не поспішає першим налагоджувати відносини. Навіщо ж у такому випадку робити добро? Роблячи добрі справи безкорисливо, ми допомагаємо комусь поліпшити своє життя, а значить, міняємо і весь цей світ в цілому. Сама людина змінюється внутрішньо, вона стає кращою, чистішою і не тільки допомагає іншим, але і виправляє своє життя. Не можна відкладати добрі справи на потім, або думати, що в тебе зараз немає можливості до кожен може до ншому і трохи змінити світ. Поспішайте робити добро – адже пройшовши повз, ви вже не зможете повернутися і до Найчастіше люди виправдовують себе відсутністю можливості і грошей, а свою злість і погане ставлення до людей – невдачами і труднощами: «от якби у мене був мільйон, а так що я можу, адже у мене і так все погано: важка робота, маленька зарплата, з чого я буду допомагати?». Але добро – це не сотні витрачених тисяч або до всьому населенню земної кулі – до тим, хто поруч з тобою і тоді на землі не залишиться нещасних. Як багато значать для нас добре слово і щира участь і, як рідко ми це отримуємо. Не потрібно намагатися до всім і кожному, але турбота про своїх близьких, участь і співчуття друзям, маленькі послуги знайомим і безкорислива до чужим людям – це вже сильно змінить ваш світ. Поспішайте робити добро сьогодні, адже завтра ви можете не встигнути до втратити близьких і рідних, не придбати вірних друзів, відштовхнути хороших людей і перетворитися на нікому не потрібного старого, який бурчить на всіх навколо і тяготиться своїм життям. Що означає бути доброю людиною? Так, не кожна людина добра… Не кожен знає тлумачення цього словосполучення. Бути добрим – значить посміхатися, просто всім посміхатися. Навіть тим, хто косо подивився, хто заподіяв багато зла, болю, мук, смутності, сліз, образ, печалі. Це все не є пороком для того, щоб бути злою людиною. Я вважаю себе доброю людиною. Для цього не потрібно багато грошей, потрібно просто йти назустріч і допомагати. Ось і все. Добро повернеться бумерангом, це вже доведено. І якщо мені буде зле, то я знаю, що добро завжди прийде на мені до до принесе удачу. Хотілося б, щоб добрих людей було в тисячу разів більше. Але не кожен вихований правильно, не кожному пояснили, що означає бути добрим. Деяких просто життя навчило, інші ж самі це усвідомили. Добра людина – та, у якої добрі думки. Та, хто любить оточуючих його людей і намагається їм допомагати, навіть якщо вони ведуть себе з ним не дуже добре. Добра людина може пробачити іншому практично все… І не ображається через дрібниці. Така людина думає про те, що зробити гарне і корисне, а не дурниці всякі… Вона не буде домагатися того, чого хоче будь-якої ціною, тому що вона буде дбати про інших людей теж, щоб не заподіяти їм зла, щоб їм було комфортно поруч з ним. Можна багато говорити, але якщо коротко, то доброю людиною називають того, кому небайдужа доля інших людей, і хто думає не тільки про своє благополуччя, а й про благополуччя оточуючих його людей. Добрим бути потрібно для того, щоб вносити в наш світ гармонію. Але все не так просто. Абсолютна доброта ні до чого доброго не приведе і не буде такою без своєї протилежності. Навіть у найгіршому вчинку, людині можна знайти щось хороше, потрібно тільки трошки напружитися. Бути добрим – значить виконувати свою маленьку функцію, яка дозволяє існувати нашому суспільству. При цьому не важливо, хочемо ми цього чи ні. Адже коли ми робимо добро, ми найчастіше комусь допомагаємо. Люди, не забувайте творити добро. Воно ж так мало коштує…

Якось до нас приїхала родичка.А саме тітка Маша
Якось тітка Маша мене питае:
-А ти ходиш кудись, на якісь заняття? 
На що я відповідаю:
-Так, я ходжу на танці, а саме на сучасні танці.
-А тобі подобаєтся туди ходити?
-Звісно, ми багато раз виступали на сцені, отримували перші містя, майже завжди займаемо призові містя, і мені дуже подобается танцювати!
-А ти коли небудь танцювала сольно?
-Ще ні. Хоч на танці ходжу я давно, Але сольно меня не ставили.
-А взагалі хочеш? 
-Дуже! Скоро ми будемо вчити новій танець, сподіваюся, солько поставлять саме мене, адже я, как я рахую, гарно танцюю!