Провидминяти слова такий стильки інший сам

Н.В.- Такий
Р.В.- Такого
Д.В.- Такому
З.В.- Такого
О.В.- Таким
М.В.- (На) такому
К.В.- не потрібно

Н.В.- Стільки
Р.В.- Стілького
Д.В.- Стількому
З.В.- Стілького
О.В.- Стільким
М.В.- (На) стількому
К.В.- не потрібно

Н.В.- Інший
Р.В.- Іншого
Д.В.- Іншому
З.В.- Іншого
О.В.- Іншим
М.В.- (На) іншому
К.В.- не потрібно

Н.В.- Сам
Р.В.- Самого
Д.В.- Самому
З.В.- Самого
О.В.- Самим
М.В.- (На) самому
К.В.- не потрібно

Опис теми: Жіноче літо, теплі деньки й ранима краса осінньої природи лісу. Художній опис картини Левитана "Золота осінь".Золота осінь.Пейзажі Исаака Левитана часто називають шедеврами. Він не просто зобразив знайомі многим пейзажі. Іноді говорять: "Художник оспівав красу природи". Це вираження означає, що у свої картини він вклав всю силу любові. Картини Левитана дійсно повні любові до рідної природи. Вони схожі на гарну музику й на витончену поезію. Дивлячись на картину Левитана "Золота осінь", згадуєш і музику російських композиторів, і кращі рядки російської поезії про осінь. "Очей зачарування", "у багрець і золото одягнені ліси" - ці слова Пушкіна дуже підходять до "Золотий осіни".На полотні ми бачимо характерний російський пейзаж. Спокійний день у середині осіни. Сонце світить, але вже не так яскраво. Перед очами відкривається російський простір: поля, гаю, ріка. Синє з білими хмаринами небо на обрії сходиться з лінією лісу. Вузька річка з невисокими берегами перетинає картину вертикально, допомагаючи ока глядача побачити перспективу. Чіткими вертикальними мазками художник показує рух водиПеред нами березовий гайок. Береза - дуже мальовниче дерево. Левитан, як і багато художників, любив берези, часто зображував їх у своїх пейзажах. Осінь уже офарбила природу у свої осінні кольори: жовтий, золотавий жовтогарячий. Вони такі яскраві, що спочатку здається: вся картина написана різними тонами жовтого кольору. Але це лише на перший погляд. Придивившись, ми бачимо, що й трава на передньому плані ще зелена, тільки початку жовтіти. І далеке поле, за яким видніється кілька сільських будинків, ще зелене. І гайок на правом бережу ще бадьоро зеленієтьсяАле наша увага прикута до саме до жовтих берізок. Їхнє листя тріпотить на вітрі, переливається як золото в сонячному світлі. У пейзажі немає сумуй, навпаки, настрій умиротворене, спокійне. Це золота осінь. Вона зачаровує красою

Брат писав тому від чоловічого  роду.
Твір «Мій рідний край» Я народився та живу в Україні, це моя Батьківщина, мій улюблений куточок Землі. Я дуже люблю мальовничу українську природу. Безкрає синє небо, яскраве сонечко, густі трави та квіти, міцні стрункі дерева. В усі пори року вони для мене найпрекрасніші в світі. Хоч, я впевнений, на Землі є багато красивих місць, не схожих на мою країну, і для тих, хто там народився, вони – найгарніші. І я б також хотів подорожувати та побачити всі дива світу на власні очі. Тут, в моєму рідному краю, живуть мої найближчі люди – батьки та друзі, знайомі та сусіди. Завдяки ним я відчуваю себе частиною життя, почуваю себе як удома – потрібним та коханим. Звичайно, інколи між нами трапляються випадки непорозуміння, та це не псує наших відносин. Люди, що живуть поруч зі мною, розділяють ті ж радощі, турботи та сподівання, незважаючи на те, хто вони за національністю та якою мовою розмовляють. Бо рідний край – це не місце на карті, не держава навіть, це кохання в серці. Мій рідний край – це мова, пісні, книжки. Це знайомі з дитинства казкові герої. Це найперші спогади про власне життя. На мою думку, втратити все це – величезне горе. Згадуючи про людей, яким доводилося залишати Батьківщину та жити на чужині, я можу уявити, як важко їм було. А ще гірше – бачити свій рідний край у занепаді, зруйнованим війною… Усі ми на Землі – добрі сусіди, кожен з нас іде непростим шляхом власного життя. Ми маємо поважати одне одного. Я хочу, щоб ми жили мирно, щоб назавжди зберегти недоторканими дорогі для нас рідні місця, що для кожного з нас свої власні.