Мовлення бувае а)усне і писемне чи б)розбірливе і виразне

Мовлення буває- А) усне і писемне

Снігопад

У той день пішов перший сніг. Мирослава поверталася зі школи, як завжди, через бульвар) і парк. Сніжинки почали пролітати, коли вона завернула на перший бульвар; їй здалося, що дерева над головою зашуміли, зітхнули чи легко застогнали. Коли ступила на другий бульвар, вітер стих і зробилося моторошно тихо. На бульварі не було ані душі, тільки вона сама, і, злякавшись тієї дивної тиші, дівчинка раптом зупинилася. Тоді небо над її головою здригнулося, і сніг пішов лахматий, повільний; повітря навколо забіліло, сніжини плавно спускалися на жовту алею із залишками опалого листя. Вона виставила перед собою долоню, і сніжини почал,и сідати й на долоню. Закрутивсь у повітрі один із листків, котрий аж досі тримався на гілці, і ліг їй просто в ноги. Вона нахилилася й підняла листка, вогкого, ще живого, ще запашного, покрутила в руці, тримаючи за стебельце. Був він, цей листок, прекрасний. І їй здалося, що часу не існує, що не існує ні вчорашнього, ні завтрашнього, а є тільки оцей білий снігопад - час якогось великого, сокровенного відкриття. І вона стрепенулася внутрішньо, лякаючись своєї незрозумілої дорослості, самотності й малості в цьому світі, своєї загубленості, бо й вона чи не отой листок, що його несе, покручуючи за стебельце, оця земля, оце місто, оцей заставлений деревами бульвар.

Ми всі, напевно, чули такий вислів: "Той, хто робить добро іншому, робить більш за все добро самому собі". На перший погляд ця думка може здаватися дивною - як же ти робиш добро собі, якщо віддаєш щось своє іншій люині? Віддаючи щось іншому, ти робиш добро іншому, а не собі. Але це не так, і ось чому. 
Людина, яка робить добро іншим людям, сама змінюється на краще. Віддаючи іншим щось своє - не обов'язково гроші або речі, бо віддавати можна і увагу, і час - людина стає духовно багатшою. Така людина завжди буде більш гуманною та мілосердною, бо вона завжди пам'ятає про те, що є люди, яким живеться складно і не залишається байдужою. 
До того ж, людина, яка дарить добро людям, почуває себе причетною до великої справи: зминювати життя на краще. Якщо кожен буде час від часу робити добрі вчинки, добра на землі буде ставати більше. Добрий вчинок не завжди потребує матеріальних витрат. До бабусі вийти з транспорту або притримати двері перед мамою з маленькою дитиною, пояснити приїзджому, як кудись пройти, або показати літній людині, як користуватися терміналом, перевести сліпу людину через вулицю - всі ці добрі вчинки не потребують від вас ані копійки. Якщо ми всі будемо допомагати іншим, коли можемо, то добра та радісті в світі стане більше, і ми станемо кращими людьми. Тому давайте робити добро!