Твір-роздум у публіцистичному стилі на тему "що таке зрада? "

Одного разу, група учнів вирушили на екскурсію у Тибет. Там вони зустріли дуже мудрого старенького монаха і всім стало цікаво, вони захотіли перевірити те, чи справді він такий мудрий, як кажуть люди. І ось, один з учнів вирішив дещо запитати у старого мудреця:
- А що таке зрада?
- Дитя моє, це запитання не однозначне, бо зрада буває різною.
- Це як? Ніколи про таке не чув.
- Зрада буває словесна, тілесна, духовна і тіньова. А ти про яку питаєш?
- Ну, давайте, почнемо зі словесної, а потім по порядку так, як Ви назвали.
- Отже, словесна зрада - це, коли людина каже тобі одне, а за твоєю спиною інше. Але ти про це не можеш дізнатися, бо ця людина це гарно приховує. От через те, що це все відбувається за твоєю спиною, це і є зрада.
Тілесна зрада - це, коли чоловік зраджує дружині. І ніколи не потрібно вірити, що він це зробив, не бажаючи цього, зовсім випадково. Випадково не буває нічого! Коли людина не хоче щось зробити, вона ніколи нічого не зробить, а робитиме лише в тому випадку, коли вона сама підсвідомо цього хоче.
Духовна зрада - це, коли друзі зраджують одне одного, кохані люди зраджують одне одного, коли люди не довіряють одне одному і, коли людина відвертається від Бога заради якогось іншого ідола.
А тіньова зрада - це, коли власна тінь йде від людини тоді, коли приходить ніч і наступає темрява. Тепер розумієте, чому я сказав, що зрада буває різною?
- Так, розуміємо.
Потім діти ще багато чого випитували у старенького монаха. Їм було цікаво поспілкуватись з мудрою людиною, яка могла їм багато чого розповісти. І так вони просиділи на горі до самого вечора, навіть не помітивши, як швидко пройшов час. Далі екскурсовод повів юних мандрівників у будиночок, бо вже пора вечеряти і лягати спати. Для школярів день видався надзвичайно цікавим і вони хотіли б повторити похід на гору, щоб ще раз зустріти цього мудрого монаха.

Сподіваюсь, що до

Недалеко от Богуслава, коло Росі, в довгому покрученому яру розкинулось село Семигори. Яр в'ється гадюкою між крутими горами, між зеленими терасами; од яру на всі боки розбіглись, неначе гілки дерева, глибокі рукави й поховались десь далеко в густих лісах. На дні довгого яру блищать рядками ставочки в очеретах, в осоці, зеленіють левади. На високих гривах гір кругом яру зеленіє старий ліс, як зелене море, вкрите хвилями. Під однією горою, коло зеленої левади, в глибокій западині стояла чимала хата Омелька Кайдаша

(Іван Нечуй-Левицький , "Кайдашева сім"я")

Життя - це мистецво , яке переється з одного покоління до іншого .

С кожним днем це мистецво може покращуватись , або погіршуватись .

З давніх часів люди вважали  , що мистецтво жити ,виживати в цьому світі це найскладніше .

З кожним днем життя нам дарує як щасливі мометни так і не дуже.

Люди народжуються зі своєю місією і виконавши її тільки вони помирают.

Життя найскладніше мистецтво , бо ти не знаєш коли почнуть з`являтись перешкоди , до прикладу малювання ти знаєшь скільки треба фарби щоб малюнок не розтікся,що б папір не розмочився, а у житті все інакше . На жаль зараз такий час , що людей вбивають навіть за добрі справи , осуджують не справедливо , до кожного з нас життя ставиться по різному ... тому воно й вважається найтруднішим не всі виживають проходячи перешкоди які да ім життя , тільки не велика кількість з них досягає справжнього результату .