Твір на тему майбутнє нашої планети

Живучи в наш складний час гаючи за життям свого народу і усього людства, я часто замислююсь, що чекає на всіх нас у майбутньому. А замислюючись над цим, я ніколи не приходжу до одного і того ж рішення.
Інколи мені здається, що на людство чекає прекрасне майбутнє. На Землі не буде більше великих війн, завдяки досягненням науки й техніки людство назавжди очистить планету від усього сміття, яким воно заповнило її ось уже протягом кількох століть. Усі люди будуть жити в гармонії з навколишнім світом і природою.Але через хвилину мені здається, що таке життя може настати тільки у тому випадку, якщо все людство замовить собі пропуск в астрал і через нього потрапить в Небесне царство.Але всі мої ілюзії розпадаються у ту саму мить, коли, вийшовши на вулицю, я бачу худі й заморені обличчя літніх людей, що мусять увесь день стояти на морозі лише для того, щоб випрохати жменьку монет на хліб, або коли я бачу птахів у калюжі нафти, або коли стільки іде грошей на озброєння, або коли дивлюсь кримінальну хроніку.Ось тоді мені здається, що у людства немає майбутнього або на нього чекає таке майбутнє, що краще б його не було.Але усе-таки мені здається, що ми не настільки нерозважні, щоб допустити це. Майбутнє у людства повинно бути, і наше завдання зробити його прекрасним.

Объяснение:

1. Коло великоднього столу, заставленого усяким свяченим, стояла Олеся.

2. Завжди зі смаком одягнена, вона справляла враження вихованої панночки.

3. Незабаром хлопець побачив залиту холодним сонцем долину.

4. Затуманене легкими й прозорими хмаринками, над містом пливло сонце.

5. Потомлені далекою дорогою і літньою спекою, коні ступали ліниво.

6. Як побачиш підвісний міст, перекинутий через річку, то, не доходячи до нього, зупиняйся.

7. Нічого не сказавши старому, попрощався і поволі поплив, налаштовуючи себе на перемогу.

8. Сірий, припорошений весняною пилюкою степ прокидався не поспішаючи.

Може знадобиться більше:

І сходило сонце, і місяць вставав, і гуси кричали на фоні заграв (Л. Костенко).
Заснули доли, і полонина в тиші спить (О. Олесь).
А сьогодні над Харковом зупинились табуни південних хмар і йде справжній тропічний дощ — густий, запашний і надзвичайно теплий (М. Хвильовий).
Поїдемо поговоримо з лісом, а вже тоді я можу і з людьми (Ліна Костенко)
Вдалині хиталися дерева і синів задуманий прибій (В. Сосюра).
Сонечко зайшло, і надворі почало вже темніти (І. Нечуй-Левицький).
Не то осінні води шуміли, збігаючи в Дунай, не то вітер бився в заломах провалля (М Коцюбинський).
Дощ нарешті припинився, і лагідне сонечко знову засяяло (А. Ступак).