Речення з выгуком щоб вигук був в середині

1. О, який страшний вовк!2. Алло, слухаю вас...3. Слава Богу, я не поїхав до бабусі вчора.4. Ура, наша шкільна команда вийграла міськи змагання з волейболу!5. "Геть звідси!" - почулось звідкіля.6. "Киш!" - швидко мовив Андрій своєму котові.7. О весно, прийди до нас, завітай до нашої хати!8. "Агов, озовіться, будь ласка!" - закричала я з усіх сил.9. "Гей, зачекай-но на мене, будь ласка!" - почув я позаду.10. "О, яке гарне одягла ти плаття!" - почула Леся комплімент подруги.

У світі є багато напрочуд прекрасних споруд. Сім найкращих з них називають чудесами світу. Це справді дивовижні витвори мистецтва, що здаються нерукотворними: єгипетські піраміди, Олександрійський маяк, сади Семіраміди...

Але краса має багато облич, вона втілюється в різних формах, і багато з таких втілень знаходяться в Україні. Серед них теж можна виділити сім чудес.

Одним з цих чудес називають Софійський собор у Києві. Це правді дивна споруда. Вона не схожа на інші православні храми, яких так багато в Україні.

Собор має 13 бань, вони розташовані зовсім не так, як це звичайно робиться, але це не псує його, а навпа­ки, надає дивовижної оригінальності. Саме тому той, хто бачив Ки­ївську Софію хоч раз, ніколи не сплутає її з жодним іншим собором. А сяйво її хрестів над зеленими банями! А дивна кладка стін, що збереглася протягом століть! Дивишся на собор і не віриш, що він стоїть на цій землі, на цьому місці вже тисячу років, — такою молодістю, красою і водночас давністю віє від цих стін. Про внутрі­шнє ж оздоблення Софії, про її фрески написано і сказано вже дуже-дуже багато, і всі спеціалісти погоджуються в одному: це унікальний витвір мистецтва.

Ще одним дивом багато хто по праву називає Андріївську церк­ву у тому ж таки Києві. І недарма. Ця споруда дивує своєю пишністю, багатством внутрішньої і зовнішньої оздоби і водночас легкіс­тю, якоюсь піднесеністю. Вона стоїть на досить крутому пагорбі, до того ж на високому постаменті, і тому коли дивишся на церкву знизу, з-під пагорба, складається враження, що вона велично пливе в повітрі. ,

На звання чуда України заслуговує і Києво-Печерська лавра. Вже самі міцні високі стіни XII ст., якими обнесена її територія, створюють якийсь незвичайний, піднесений настрій. Якщо ж за­йдеш всередину, побачиш справжні дива. Це і дзвіниця з трьома­стами крутими сходинками, давніми дзвонами і оглядовим майдан­чиком, з якого видно чи не пів-Києва. Це і Успенський собор, що дивує своєю красою. Це і Надворотна церква XII ст., напрочуд гарно збережена, з давніми фресками. А ще ж є печери, які іноді називають цілющими, численні музеї, де можна побачити дивовижні мініатюри, старовинні ікони, прекрасні коштовності! Справжнє диво!

Вражають красою і величчю також Золоті ворота в Києві. Цей залишок сивої давнини в самому центрі сучасного міста викликає якесь дивне відчуття. Задумуєшся, а хто ж жив за цими воротами, яким було життя цих давніх людей, що взагалі було раніше на цьому місці, що бачила ця земля. Мабуть, великі умільці її населя­ли, якщо й досі стоїть творіння їх рук і радує людей гармонійністю.

Та не лише Київ багатий на чудеса. Є вони і в інших містах нашої країни. Дехто, наприклад, називає Одеські Потьомкінські сходи восьмим дивом світу. І недаремно їх так шанують. Широкі сходи ведуть з пагорба до моря. Коли стоїш на верхній сходинці, бачиш широкий обрій, безкрає синє море, кораблі... Спускаєшся, і потроху голоснішим стає загадковий голос моря. Підніматися ж угору цими сходами наважуються не всі, адже в них більше трьохсот сходинок. Але наважитись на такий підйом варто: ідеш і ніби піднімаєшся на давній зіккурат чи навіть просто на небо.

А як прославився своїми красотами Львів! Не тільки собор св. Юра, ай численні інші собори та церкви там — справжні дива. Навіть звичайні вулиці цього старовинного міста, як і вулиці Києва, Одеси, Ужгорода, — це витвори мистецтва.

Так, багата красотами Україна, і якісь сім найкращих з них виділити дуже важко.

Споконвіку любили українці калину, садили її біля ха­ти, в садку, над річкою і ставком. У калини гарний білий цвіт, пахучий, рясний. А ще зачаровують око ягоди калини. Стоїть кущ рум'яний увесь, аж го­рить. Як дівчина.

Калина- символ дівочої краси. Споконвіку любили українці червону калину. Садови- ли її коло хати, у садку, у лузі, над ставком, на узліссі.У калини білий цвіт, пахучий, рясний. А ще більше милують око ягоди калини. Калина -це символ рідної землі,отчого краю, батьківської хати. Існував звичай: біля щойно зведених осель у першу чергу садили калину. Існувала така легенда. Утік козак зі своєю милою, та ніде не міг знайти притулку.Після поне- вірянь і багатьох пригод обернувся він терном у полі, а дівчина — калиною.