zipylin
?>

Твір на тему: "чи замінює інтернет-комунікація реальне спілкування".

Украинская мова

Ответы

Бочкова_Елена203

ответ:  Полонені німці зводили цей квартал з любов’ю і (сурядний) розпачем.Спочатку вони тільки боялися, брутальна лайка зависала на вустах, коли (підрядний) охоронець чіплявся поглядом і (сурядний) байдуже погиркував: "Шнель, бидлота, шнель!" Вони не любили цей народ, не любили будинки, які (підрядний) мали тут поставити, але (сурядний) тільки-но звівся фундамент, як (підрядний) щось трапилося з кожною цеглиною: цеглини лагідно лягали в руки, не обривали м’язи і (сурядний) не дряпали шкіру, немовби  (підрядний) розмовляли з полоненими про те, що (підрядний) цей будинок міг би бути їхнім, стояти на околиці Лейпціґа.  Коли (підрядний) протала земля, Фрідріх скопав маленьку грядочку, обгородив її камінням і (сурядний) посіяв нагідки. Де (підрядний) він узяв те насіння, невідомо, але (сурядний) ми, діти, добре пам’ятаємо, як (підрядний) він клав між грудочками зернини, як  (підрядний) потім притоптував їх і (сурядний), повернувшись до нас, усміхався: "Гут… кіндер… гут". А коли (підрядний) німців повели у барак, ми розвоювали ту землицю, розкидали каміння, зробили з паличок хрест, зв’язали його травою і (сурядний) поставили на грядці. Уранці, коли (підрядний) їх вивели на роботу, ми ще спали, але (сурядний) навіть крізь сон я чула, як (підрядний) скреготіли в розчині лопати, як (підрядний) стукали дужками відра, як (підрядний) надсадно бухикав Фрідріх і (сурядний) гиркав охоронець. Місто давно не сердилося на німців, вдови жаліли їх і (сурядний) роздивлялися картки їхніх дружин та (сурядний) дітей, часом приносили щось із одягу — старий піджак або (сурядний) картуз, та (сурядний) ще варену картоплю, на що ті всміхалися, дякували, називаючи вдів "фрау". У Фрідріха теж була фотокартка двох дівчаток у білих сукенках і (сурядний) білих черевичках, він не раз нам тикав ту дивовижу, чи (сурядний) забувши, що (пілрядний) ми вже бачили, а (сурядний) чи (сурядний) хотів похизуватися, які( підрядний)в нього чепурні діти. І (сурядний)ми у відповідь цілу весну і (сурядний) ціле літо топтали і (сурядний) розкидали його грядку, його маленьку державку в нашому злиденному місті. Він до того бридко кашляв, до того був худий, гнилозубий і (сурядний) брудний, що (підрядний) ми не могли його не дражнити. Ми любили ціляти в нього грудками, любили, коли (підрядний) він саджав нас на коліна та (сурядний) співав своїх дурних німецьких пісеньок.  Під осінь німець уже не садив грядку, ходив, хитаючись, і (сурядний) харкав кров’ю. Охоронець замість "шнеляти йому цигарку і (сурядний) дозволяв лежати під стіною.  Фрідріх робив тільки прикраси зі шматочків цегли — сонця і (сурядний) квіти, він чіпляв їх понад вікнами другого поверху, так що (підрядний)самотні жінки подовгу стояли, роздивлялися і (сурядний) навіть сплакували.  Одного ранку його знайшли під стіною барака, де (підрядний) він стояв спиною до людей, понуривши голову. — Бидлота, тобі що — немає нужника? — гиркнув охоронець і (сурядний) тут же осікся: від шиї до коробки сіріла мотузка.  Коли (підрядний) зняли його і (сурядний) взяли на руки, то здивувалися, що (підрядний) немає в ньому тіла. Його поховали за містом, укинувши в яму і(сурядний) навіть не насипавши горба.   Якось посеред грудня я сиділа на вікні і (сурядний) раптом побачила квітку. Пролітав перший сніжок, а (сурядний) вона цвіла собі під вікном. Була велика і (сурядний) кошлата, не квітка, а (сурядний) півсоняха. Я одяглася, вискочила на подвір’я руку, щоб (підрядний) зірвати, і (сурядний) відсіпнула. Поруч з нагідкою стояв зроблений з паличок і (сурядний) зв’язаний нами хрест…

За цей час у будинку не тріснула жодна стіна, не струхла і (сурядний) не всохла підлога.  Стіна не піддавалася дрилю, а (сурядний) потім дриль шурхнув у якийсь отвір. Коли (підрядний) вибили цеглину, вийняли з отвору рукавицю. Дриль пошкодив їм черевички, але (сурядний) дівчатка дивилися на нас, мов (підрядний) живі, і (сурядний) запитували: — Ви не знаєте, де (підрядний) наш тато?..

Объяснение:

ashkiperova6

бузок.

      хочу розповісти про дерево, яке росте у моєму дворі. воно називається бузок.

      ще молоде, тому не дуже високе. весною розцвітає ніжним білим цвітом. чудовими пахощами наповнює повітря. у цю пору сидиш на лавці біля бузку, мов у чарівній казці. у спекотну літню пору бузок створює прохолоду та затишок. взимку на гілці висить годівничка. горобці, синички, снігурі щебечуть біля самотньої лавки.

      я люблю свій затишний двір. невисокий бузок прикрашає його.

горіх.

      у моєму дворі росте крислатий горіх.

      колись пташка занесла плід. він пустив корінці. через багато років виросло дерево. він високо піднімається над будинком. після цвітіння завжди рясно покривається . зелені великі листочки та кульки довгий час прикрашають його.

        восени плоди чорніють і на землю. діти люблять поласувати смачними горішками дерева, що росте у моєму невеликому дворі.

яблуня.

      у нашому дворі росте яблуня.

      не одна дитина виросла на його віку. а яблуня щораз цвіте та плодоносить. весною вона вкривається великими біло-рожевими квітами. а восени дає щедрий врожай. її яблука червоні та великі. вони дуже смачні.

      усі у дворі з великим задоволенням смакують соковиті яблуневі плоди.

Ответить на вопрос

Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:

Твір на тему: "чи замінює інтернет-комунікація реальне спілкування".
Ваше имя (никнейм)*
Email*
Комментарий*

Популярные вопросы в разделе

zazaza74
knigi21212
sunrise
polikarpov-70
YuREVICh646
oyunabaduraeva
Merkuloff78
titovass9
aninepp
lezzzzka5510
oooviktoria17
vakhitov100961
minaskorolev8
Golubitskaya378
Mariya-Karaseva