Кто что знает обыширные обем роботы мало времени 56. перепишіть, знімаючи риски. поясніть написання дієслів з не. 1. не/зітхай, а працюй, марно часу не/гай! (б. грінченко 2. не/гайся у добрі. не/обізлися в горі (т. севернюк). 3. не/попадайся в сіть брехні (б. черепков). 4. я в ніжну душу не/впускаю страшну байдужості іржу (с. келар). 57. перепишіть прислів’я, на місці крапок дібрані з довідки дієслова з не. 1. за воду . 2. до чужого рота ворота . з. чужим добром 4. не полізеш у вогонь, то 5. вода в решеті 6. кисла яблуня солодке яблучко . 7. брехнею світ пройдеш, та назад довідка не вродить. не дякують. не забагатієш. не обпечешся. не застоїться. не вернешся. не приставиш. 58. перепишіть, уставляючи пропущені літери е (є) або и (ї) та знімаючи риски. поясніть написання особових закінчень дієслів. 1. щедрість материнських добрих рук ми ще у житті не/оцінили (д. луценко). 2. ти ріки повертаєш і зсува..ш гори. але дозволь почути, як ти з матір’ю говор..ш (д. чередниченко). 3. з ким ти поділ..ш вірную розмову? (л. боровиковський). 4. нехай не/ятрять прикрощі душі! нехай квітує щирість поміж нами (м. луків) 62. прочитайте. перепишіть, знімаючи риски. підкресліть прислівники разом із тими словами, з яким вони пов’язані за змістом. 1. на/пам’ять всі скаржаться, а на розум — ніхто. 2. на/пам’ять знаю, що склерозу не маю. 3. поглянь на/двір — знатимеш, який хазяїн. 4. хвалений борщ на/двір виливають. 5. зуби з язиком во- рогують, а живуть у/купі. 6. кожна курка у/купі своїй господиня (народна мудрість).

56. "не" пишутся отдельно. Объяснение: "не" с глаголами пишется раздельно.
58.
1. Щедрість материнських добрих рук ми ще у житті не оцінили (Д. Луценко). 
2. Ти ріки повертаєш і зсуваєш гори. Але дозволь почути, як ти з матір’ю говориш (Д. Чередниченко)
3. З ким ти поділиш вірную розмову?(Л. Боровиковський).
4. Нехай не ятрять прикрощі душі! Нехай квітує щирість поміж нами (М. Луків) это все, с чем я могу

 

              

                  Осінь.

          Осінь   -  золота пора року. Недарма в народі  її називають: щедрою, багряною,золотою, гарячою порою.  Адже  саме восени люди збирають врожай на городах, на полях і  в садах .  Після   довгих клопітких  робіт одержують щедру винагороду від природи за  свою  працю.

        Восени все навколо забарвлюється в різноманітні кольори:   червоні, жовтогарячі, жовті , вогнянисті , ніби й насправді природа позолотила ліси , садки, лісосмуги, парки і сквери.

       Сонечко обігріває все менше землю. Приходять перші заморозки.

       Восени , прощаючись з рідним краєм , відлітають в теплі краї птахи. Тільки й чути їхні прощальні , журливі пісні.

        Про осінь складено багато пісень, віршів, нарисів . Ось рядки однієї пісеньки , вони залишились у моїй пам’яті . В  першому  класі , пам’ятаю ми вивчали її на уроці музики:

            « … Падає , падає листя

                   Листя в саду мерехтить.

                   Жовте , яскраво-вогнисте

                   Тихо за вітром летить… . »

      Мені також подобається гати , як з дерев плавно

 опадають  пожовклі листочки і з тихим шелестом лягають на

  землю.  А як тільки пахне це опале листя! Грибами, пеньками,

  та й самою осінню!

         Напевне тому, що я народилася восени  - це і є  моя

 найулюбленіша пора року. Вона трішки сумна , ніби все навколо сумує за сонечком , літом , теплом.

 Та все ж таки як тільки гарно  восени!

                                  

Як чудово на прогулянці в зимовому лісі! 

Все навкруги біле, вкрите пухнастим м'яким снігом. На гілках дерев, особливо на широких лапах ялинок, лежать купи снігу, схожі на шапки. Всі гілки схилилися під вагою снігу. Коли сніг падає з дерева, гілка розпрямляється. 

Небо чисте, блакитне. На сонці сніг блищить, переливається і грає всіма барвами веселки, навіть дивитися боляче на цю розкіш. 

Мороз. Сніг вискрипує і хрумає під ногами. Якщо взяти в руки трохи снігу і уважно роздивитися, то кожна сніжинка — як витвір мистецтва, ніби якийсь казковий майстер-ювелір зробив ці крихітні ажурні зірочки. 

Дерева вкриті не тільки снігом, на гілках — іній і паморозь. 

У лісі дуже тихо, здається, що всі сплять під білосніжною ковдрою. У морозному повітрі звуки розносяться дуже швидко і лунають на далеку відстань. Ось ворона каркнула, ось сорока застрекотіла, ось ще якась зимова пташка подала голос. А це синичка цвірінькає. Насиплю їм хліба і борошна, їм важко знаходити їжу взимку. 

Ні, не всі заснули. Ось і чиїсь сліди на снігу. Хто тут бігав? Може, заєць в білому зимовому кожушку рятувався від рудої красуні-лисиці або від сірого зголоднілого вовка. 

Сонце взимку сідає рано. Ось вже рожевіє сніг на капелюшках ялинок, а білі берізки самі стають золотаво-рожевими. Спочатку блакитні, а потім сині і фіолетові тіні лягають на сніг між дерев. Небо червоніє на заході, а зі сходу іде темрява, навіть тоненький серпок місяця вже можна побачити. Вечоріє, холодно. Повертаємось додому, по своїх слідах ідемо назад по хрусткому снігу. Вийшли з лісу, озирнулись — а він вже чорний на синьому сніговому килимі.