Сконструюйте текст із наведених речень. 1. вона де знала. 2. коли їй було десять років, були дозволені вистави українською мовою, але виключно па сільську тематику. 3. досить перечитати її листи. 4. зокрема – самотність лесі українки. 5. вона входила в літературу, з якої не було виходу. 6. самотність українського письменника нелюдська. 7. вона писала мовою, яка була заборонена ще до її народження (валуєвський циркуляр, 1863 робота з діаграмою – ознайомтеся з діаграмою “текст та його основні ознаки”. розкрийте поняття “текст”, “зв’язність”, “комунікативність”, “членованість”, “інформативність”. якими ще ознаками тексту можна доповнити діаграму? текст та його основні ознаки текст як середовище функціонування мовних одиниць. основні ознаки тексту: звязність, комун і кати вність, членованість, інформативність. текст у професійному спілкуванні

Тема кохання — одна з найдавніших у творчості кожного народу. Хвилюючими творами про кохання, сповненими найщиріших людських почуттів, славиться український фольклор. Кохання у народній поезії сильніше родинних стосунків, сильніше смерті. Шекспірівські "Ромео і Джульєта" анітрохи не вагоміші образи, ніж герої українських пісень, бо найпопулярніший мотив, притаманний народній творчості, — це мотив вірності, готовність до самопожертви.

Уже кілька століть привертає увагу українських письменників народна пісня про кохання "Балада про Гриця", котру приписують легендарній поетесі Марусі Чурай. Художня інтерпретація пісні належить багатьом письменникам-романтикам XIX століття (Йосипу Бодянському, Віктору Забілі та ін.), саме вона стала поштовхом до написання драми М. Старицького та Л. Старицької-Черняхівської "Ой не ходи, Грицю". В основу повісті покладена одна із сюжетних ліній народної пісні — кохання Гриця до двох дівчат, його трагічна смерть, зумовлена роздвоєністю натури. Широковідомий сьогодні і роман Лиш Костенко "Маруся Чурай", героїня якого щиро покохала Гриця Бобренка. Але любов Марусі "чолом сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі".

Особливо трепетно тема кохання звучить в українській поезії. Любов пристрасна, любов зраджена, врешті, любов материнська є однією із основних тем шевченківської творчості, могутньо звучить у його віршах та поемах ("Тополя", "Утоплена", "Наймичка", "Катерина", "Лілея", "Ликері" та багато інших).

Готовність до самопожертви в ім'я кохання, прагнення справедливості, нестерпні муки чекання, зумовлені соціальними обставинами — все це знаходить своє відображення у творчості Г. Ф. Квітку-Основ'яненка ("Маруся", "Щира любов"), І. П. Котляревського ("Наталка-Полтавка"), І. Кропивницького ("Доки сонце зійде, роса очі виїсть"), І. Франка, зокрема в його наукових дослідженнях ("Жіноча неволя в руських піснях народних") та неповторній поетичній збірці "Зів'яле листя". Поет мріяв про велике кохання, про щиру і вірну подругу-однодум-ця на все життя. Тому так пристрасно звучать рядки поезій про палке, ніжне, але в основному нещасливе кохання:

ответ:Нещодавно я ознайомилась із романом Федора Достоєвського «Злочин і кара». Цей твір вразив мене до глибини душі, він багато чому може навчити.

Головний герой твору Родіон Раскольников живе дуже бідно. Його сестра виходить заміж за лихого чоловіка, якого не кохає, в надії, що він до й оплатити навчання. Родіона така несправедливість не влаштовує. Він вирішує вбити стару кредиторку, щоб пограбувати її, продати цінні речі, до сестрі й зажити, як нормальна людина. Крім того, він вирішує перевірити, хто він: «тварюка тремтяча» чи «той, хто право має». Родіон зарубує стару жінку сокирою, але разом з нею йому довелося вбити ще й сестру кредиторки, добру жінку Лизавету, яка невчасно прийшла в гості. Родіон переживає страшні душевні муки, він боїться покарання за свій злочин. Він розуміє, що не належить до «вищих людей», тому що потребує людської любові й має почуття. Врешті, Родіон починає ненавидіти себе за слабкодухість. Він розуміє, що вбивство нікому не покращило життя. Його очікування не справдились, і Раскольников зізнається в злочині, за який відбуває покарання в Сибіру.

Таким чином, бачимо, що жодні благі наміри не можуть виправдати страшних вчинків. Головний герой хотів перевірити свої сили, покращити життя родині, а в результаті він позбавив життя двох людей, обрік себе на душевні муки, а його мати, дізнавшись про страшний вчинок сина, померла. Тож виникає питання: чи досягнув Раскольников бажаного? Чи примножив він своїм вчинком добро? Звичайно, ні.

Я переконана, що, якою б злою й жорстокою не була людина, вона має таке ж право на життя, як і всі люди, і ніхто на світі не має права позбавляти її того, що вона має. Адже є люди, які люблять її такою, якою вона є, які дуже горюватимуть за нею. Потрібно всі проблеми й негаразди вирішувати мирним шляхом, досягати бажаного своїми силами, а не за рахунок інших людей, їхнього життя й здоров’я.

Потрібно пам’ятати, що те, що ти зробив, завжди повернеться назад. І якщо тобі не шкода себе, подумай про своїх рідних, батьків, дітей. Як вони перенесуть твій вчинок? Адже для батьків їхня дитина завжди найкраща, вони пишаються нею й хочуть, щоб вона прожила щасливе життя. На мою думку, немає нічого гіршого, ніж розчаровувати тих, хто в тебе вірить. Тому перш ніж зробити щось, подумай, що скажуть тобі твої близькі, як це відобразиться на них. І тоді, можливо, це вбереже тебе від страшних наслідків.

Отже, роман «Злочин і кара» вчить нас тому, що будь-який вчинок має свої наслідки. Завжди потрібно обдумати, що буде після того, як ти зробиш це. Чи готовий ти платити за скоєне? І взагалі, чи варте воно того? Очевидно, ні. Тож пам’ятай, що добро потрібно примножувати лише добром, а зло ніколи не призведе ні до чого хорошого.

Объяснение: