Гарно цвів він навесні. Прилітала осінь, жовтіли і опадали листочки. Осипалися каштани, з сумом прощалися з деревом і падали на землю. Деякі з них під снігом перезимували. Навесні під теплим промінням сонця пустили коріння у землю-матінку.
Пройшли роки. Каштан не був більше самотнім. Вздовж дороги виросло багато дерев. Весною білими свічками зачаровують усіх довкола. А коли вітер заколише гілки, вітаються один з одним у великій сім’ї каштанів.
irinatikhonov
20.05.2023
Художній: Над чорною землею прокинувся свiт. Не ясним, сонячним оком глянув вiн на неï пiсля похмуроï дощовоï ночi, а повiяв туманом, дихнув важкою парою. Закурилася земля, задимiла; пiшов дощ, дрiбний та тихий, мов крiзь сито засiяв; стрепенулися темнi лiси i, розправляючись, пiдставляли своє загорiле листя пiд дрiбнi дощовi краплi; зрадiла зелена трава i пiдняла своï гострi листочки вгору (Панас Мирний). Науковий: Дріт покритий ізоляцією у вигляді тонкого шару окалин, тому витки дроту ізольовані один від одного. Над обмоткою розміщений металевий стержень, по якому може переміщатися повзун. Повзун своїми контактами притиснутий до витків обмотки. Від тертя повзуна об витки шар окалини під контактами повзуна стирається, й електричний струм у колі проходить від витків дроту до повзуна. А через нього — в стержень, який має на кінці затискач».
Mariya Filippov
20.05.2023
Я зробила всі уроки. Мишко пішов до лікаря. Марійка не дійшла до школи. 1(Зробила, дієслово, неозначена форма, доконаний вид, перехідне, умовний, минулий, однина, 3 особа однини, жіночий рід, 2 дієвідміна, особливості: префікс -з, префіксальний б, присудок) 2(Пішов, дієслово, неозначена форма, доконаний вид, неперехідне, умовний, минулий, однина, 3 особа однини, чоловічий рід, 1 дієвідміна, немає особливостей, суфіксальний б, присудок) 3(Не дійшла, дієслово, неозначена форма, недоконаний вид, неперехідне, умовний, минулий, однина, 3 особа однини, жіночий рід, 1 дієвідміна, особливості: частка не, суфіксальний б, присудок)
Гарно цвів він навесні. Прилітала осінь, жовтіли і опадали листочки. Осипалися каштани, з сумом прощалися з деревом і падали на землю. Деякі з них під снігом перезимували. Навесні під теплим промінням сонця пустили коріння у землю-матінку.
Пройшли роки. Каштан не був більше самотнім. Вздовж дороги виросло багато дерев. Весною білими свічками зачаровують усіх довкола. А коли вітер заколише гілки, вітаються один з одним у великій сім’ї каштанів.