Міні твір 5-6 реч про українську мову

Мова- це наша національна ознака,в мові-наша культура,ступінь нашої свідомості.
Мова-це форма національного організування, душа кожної національності,її святощі,її найцінніший скарбЗвичайно, не сама по собі мова,а мова як певний орган культури,традиції.
Мова- це не тільки простий символ розуміння, бо вона витворюється в певній культурі,в певній традиції.Мова-це найясніший вираз нашої психіки,це найперша сторожа нашого психічного"я"
І поки живе мова - житиме й народ як національність.

Відповідь:Хто знає, чи не дідусеві легенди, спогади та перекази про давнину і заронили в Таніну душу першу любов до рідного краю. (О. Гончар.) 2. Галин переляк минув, та серденько билося. (Марко Вовчок.) 3. А в Чіпковому серці вже ворушилося бажання верховодити. (Панас Мирний.) 4. Повз Матюський двір як проходив — глянув з цікавістю. (А. Головко.) 5. У тітчиному яблуневому садочку голосно шурхотіло під ногами багряне листя. (Є. Гуцало.) 6. Чернишева сім’я в часи лихоліття була далеко від України і горя окупації не зазнала. 7. Бачу Сергійчин замислений профіль. 8. В Сергійченому настрої з’явилась великодушність. (З тв. О. Гончара.)​

Пояснення:

Прислухайтесь до пташиного хору: в лісах, парках, садках. На різні

голоси славлять весну дрозди, коноплянки, щиглики та інше

голосисте царство. А он здалеку озвалася іволга. Десь по переду гучно

закувала зозуля. Та найгучніший голос у солов’я. Серед свіжого

листя кущів затаївся цей невтомний співак, і чути його чистий голос

далеко-далеко.

Навіть в озері завзято змагаються в своїх співах жаби. Буйно

піднімаються хліба, а над ними, мов чорні стріли, шугають ластівки.

Здається, вони ніколи й не відпочивають.

Насувається здалеку темна хмара. Увечері загуркотів перший

весняний травневий грім. Мабуть, дощ буде!

Объяснение: