Відміність паронімів ідеальний ідеалістичний

Параноніми-слова близькі за звуковим складом і звучанням, але різні значення Наприклад:білити і біліти
Ідеальне-характеризується вищим ступенем якостей(результат процеч=су ідеалізації)
 Ідеалістичний-це ТОЙ ЩО СТОСУЄТЬСЯ ІДЕАЛІЗМУ.

1. Лексичне значення слова містить:
а) основа слова

2. Граматичне значення слова містить:
г) префікс і суфікс.

3. Корінь слова – це
г) значуща частина слова, що служить для творення слів з новим лексичним значенням або новим відтінком у значенні.

4. Позначте рядок, у якому всі слова – спільнокореневі:
в) вкусити, куснути, прикушений, прикус;

5. Слова радість – радісний це:
б) спільнокореневі слова;

6. Позначте рядок, у якому подано спільнокореневі антоніми:
б) честь – безчестя;

7. Позначте рядок, у якому всі слова мають нульове закінчення:
г) лист, звіт, джміль, кисіль.

8. Позначте рядок, у якому всі слова не мають закінчення:
б) таксі, щиро, здавна, колібрі;

9. У словах читати, співати значуща частина ти – це
б) суфікс;

10. Позначте рядок, у якому всі слова пишуться з префіксом с-:
а) сповістити, сходи, спечений, сплетений

11. Позначте рядок, у якому всі слова пишуться з префіксом пре-:
в) пречіткий, премудрий, преміцно;

12. Префікс при- надає словам значення:
в) пестливості або зменшеності;

Мовлення – це один з найважливіших засобів спілкування. по тому, як людина розмовляє, одразу складається враження про неї. мовлення людини – це наче її візитна картка, завдяки їй ми легко розуміємо, хто перед нами – дитина чи дорослий, людина з вищою освітою чи безробітний волоцюга, людина чемна чи груба. і культура мовлення є дуже важливою, адже якщо людина говорить з помилками, ставить неправильні наголоси, уживає недоречні слова та слова-паразити, то ми вже не сприймаємо її приязно, не вважаємо культурною.  що означає культура мовлення? це й дотримання літературних норм мови, вживання певних інтонацій. крім того, культура мовлення тісно пов’язана з культурою спілкування. треба вміти зрозуміти і те, що сказати, і те, як сказати, а також коли. найчастіше культурою мовлення володіє той, хто має відповідну освіту та виховання, тобто той, кого привчили бути чемними при спілкуванні з іншими, а також навчили правил мови, поваги до її краси та багатства. і хоч усі ми вчимо в школі українську мову (або будь-яку іншу), далеко не всі використовують ці знання в повсякденному житті. у побуті ми користуємося розмовним стилем і думаємо, що нам не треба стежити за тим, що ми говоримо. бо тут ніхто не поставить нам «двійку». але чи варто засмічувати своє мовлення нецензурними висловами, жаргонізмами, вульгарними словами? що красивого в безграмотності? хіба це робить спілкування приємнішим? мені здається, навпаки, цим ми лише принижуємо і співбесідника, і самих себе. до того ж, таке мовлення не завжди доречне й не всіма буде зрозумілим.  мовлення – це відображення думок людини, її світогляду з одного боку, а з іншого – це показник її ставлення до інших. вміння людини використовувати багатства мови для того, щоб виразити свої думки, характеризує її як освічену, розвинену, духовно багату. хтось скаже, що для нього це не має значення, як говорити. бо в житті є проблеми набагато більш суттєві. та спілкування – це одна з основних потреб людини, а зробити його приємним хоча б за культурного мовлення – це доступно кожному.