Потрібна транскрипція слова дзвіночки

Дзвіночки -9 б., 9 зв.
д [д]- пригол.,дзв.,тв.
з [з]- пригол., дзв., тв.
в [в]-пригол., дзв.,тв.
і [і] -гол.,ненагол.
н [н]- пригол., дзв., тв.
о [o] - гол., нагол.
ч [ч] -пригол., дзв., тв.
к [к]- пригол., гл., тв.
и [и]- гол., ненагол.

1. Помилки в утворенні імен по батькові ДОПУЩЕНО в рядку:

   Г) Вітальєвич, Олеговна

2. Відокремлений додаток УЖИТО в реченні:

   Б) Крім знання, тут потрібна інтуїція, дар передбачення, дар ясновидця.

3. Спрощення приголосних ПОЗНАЧАЄТЬСЯ на письмі в усіх словах рядка:

  Б) блиснути, щасливий, особистісний

4. Тире між підметом і присудком ОБОВ’ЯЗКОВО слід поставити в реченні:

    А) Книга – морська глибина.

5. Літеру и ТРЕБА писати на місці пропуску в усіх словах рядка

   Г) плетИво, пораднИця, посміховИсько, доньчИн

6. Якщо вписати на місці крапок слово «МОЖЕ», то УСКЛАДНЕНИМ стане речення:

    Б … вже настала Ваша черга?

7. З великої літери ТРЕБА писати тільки перше слово у власній назві:

   Г Софїйський собор

8. ПРАВИЛЬНО поставлено розділові знаки в реченні:

   Б Ой, не крийся, природо, не крийся, що ти в тузі за літом, у тузі.

__

9.Подвоєння приголосних відбувається у слові:

    А) на світаННі  

10.Вставне слово є в реченні:

    В) четвертому (на диво)

11.Пунктуаційну помилку допущено в реченні

    Б) третьому  

    У моїй батьківщині осінь потихеньку ступає в червоних чобітках(,) заквітчана в соняшники й китиці винограду. (потрібна кома)

12. Неправильно написане слово в реченні

    А) першому: колишуца (колишуТЬСЯ)

ВИБІР ШЛЯХУ

Його  охопив сумнів: «Чи те я роблю, що слід? Чи здатний на це? Чому так тягне  у невідоме?» І він зупинився серед шляху, подивився навкруги. Хоча дорога стелилася рівна й широка,  він не міг іти далі:  неспокій і невдоволення собою переповнили його. А обіч  дороги громадилися вершини, які здавалися  стрімкими й неприступними.
Їх оточували непрохідні хащі,  яруги, стрімчаки й бескиди…
І все ж він  зійшов з  дороги й крізь нетрі та чагарі заторував власну стежину до вершини. І вже ніщо не могло зупинити сміливця. Він здіймався все вгору і вгору. «Божевільний!» — жахалися одні. «Відчайдушний!» — захоплено вигукували інші. «Щасливий!» — зітхали ті, які через свою кволість, не могли піти за першопрохідцем.
А були й такі, що  заздрили й  зневажали сміливця.
Але він здіймався на вершину, де не ступала ще нога людська. І то було його покликання й безсмертя. Як важливо в житті знайти себе, доки не пізно, доки ще молодий!
А йому  йшов тридцять другий. За спиною в ньогоі вчителювання,  участь у боях,  робота в  газеті художником, карикатуристом. Читачі в кожному номері шукали  дотепні малюнки, під якими стояв підпис «Сашко». Друзі приходили до нього в майстерню, щоб подивитися, як під пензлем народжується пейзаж чи людський тип. І називали його талановитим.
А його не задовольняли ні карикатури, ні акварелі, ні олійні праці. Він  почувався невдоволеним, бо відчував у собі силу творця нового мистецтва, що тільки-но утверджувалося. І однієї ночі  він рішуче виходить зі своєї майстерні, щоб ніколи до неї не повернутися. Залишає назавжди мольберт, фарби, картини, поспішає на вокзал, сідає в поїзд, що везе його в Одесу. А вранці він уже стоїть перед директором кінофабрики й промовляє три  слова:
— Хочу стати режисером!