Скласти діалог на тему у бібліотеці

1.- хлопець

2.-друг хлопця)

 

 

1.я тихенько відчиняю двері та відразу ж потрапляю у справжнє «книжкове місто» з вулицями та площами, палацами й будинками.

 

2.це наша шкільна бібліотека.

 

1.є тут і свої мешканці — звичайні книги. вони живуть на своїх полицях, кожна на певному місці, і чекають читачів.

 

2.тихо в бібліотеці, мовчать книжки, про щось розмірковують. але я знаю: як тільки візьмеш книжку в руки, відкриєш першу сторінку — і почне вона розповідати. тихенько поведе у незнайомий, цікавий, дивовижний, чудовий світ, познайомить з прекрасними людьми, відповість на безліч запитань. 

1.але як же знайти потрібну книгу? і тут завжди на мені приходить наш шкільний бібліотекар.

 

2.це справжній провідник у цьому мудрому царстві. вона порадить, підкаже, розповість, що, як і де прочитати. 

 

1.спочатку я відкрив для себе мудрість українських народних казок, потім до мене прийшла ніжна й сильна леся українка, а читаючи всеволода нестайка, ми сміялися всією родиною.

(ч)итач - доброго дня!

(б)ібліотекар - здраствуй. вирішив щось прочитати?  

ч - так, можливо щось підберу. я взагалі прийшов здати книжки.

б - і як, тобі ці твори?  

ч - так. дуже цікаво і вражаюче. шкода що не всі книги можуть бути такими цікавими.

б - дійсно, було б дуже добре як би всі книги буди цікаві. 

ч - а що ви можите сказати про цю книгу? (показує на книгу) 

б - це дуже цікава книга, сама читала, інші   теж одобрювали. 

ч - добре тоді я візьму її почитати. на скільки днів ви можете її мені дати?  

б - бери на стільки, за скільки прочитаєш. 

ч - дякую вам. до побачення!

 

 

у моєї мами найкрасивіші очі!

зелено-блакитні ( або , які там у твоєї матусі очи), добрі, неповторні !

вони ведуть мене по життю, і підтримуючи своїм променистим світлом.

з самого народження і до сьогоднішніх днів, коли я сама вже стала мамою, я дивлюся на ці рідні до болю очі, я читаю в них багато чого, різне, але безсумнівно повне любові і тепла до мене.

мамині очі-що може бути ближче і рідніше?

адже в них я бачила не тільки радість і сміх, була і тривога, наприклад коли я хворіла, і біль, безглузда, заподіяна мною по недолугості і малолітству, були сльози, причину яких я боялася запитати, але кому стояв у горлі і самій хотілося плакати.

а потім щось сталося-ми з мамою стали дуже блізскімі подругами, ми раптом стали розуміти один одного, як напевно тільки ще буває в ранньому дитинстві, коли мама-центр твоєї всесвіту.

ми разом ходили по магазинах, змінюючи стиль і мені і мамі, разом забігали в парфумерні бутіки і пробували новинки, разом ходили в кіно і багато, багато, багато говорили

і очі, ви знаєте, мамині очі світилися неймовірним світлом, вони заграли новими фарбами щастя! тов, це були напевно блізскіе, навіть я б сказала-найвищі моменти близькості мене і мами у моєму житті

тепер у мене теж є дочка, і вже я-мама, а моя мама-бабуся. ми живемо окремо, на жаль стали рідше бачитися. часом я лаю себе, що не маю такої чудової звички дзвонити мамі кожен день, але при найменшій можливості серце рветься туди, туди де мама, хочеться знову притиснутися до неї, відчути неповторну мамине тепло і побачити її чудові зелено-блакитні очі, очі, яких немає більше ні в кого на світі !

і тоді ми збираємося, стрибаємо в машину і летимо до нашої улюбленої бабусі і мамі !

бережіть мам, адже мама подарувала кожному з нас цей світ !

мій ранок зазвичай починається з зарядки. я на 45 хвилин  раніше, ніж мені потрібно.

потім я акуратно вдягаю шкільну форму, швиденько зачісую своє коротке волосся. поки я займався зарядкою, мама з татом вже пішли на роботу – кожний на свою. сніданок вони залишили мені у холодильнику. я розігріваю його, сні, заварюю собі чаю.

а потім мене чекає день шкільних занять.

мій улюблений урок у школі – біологія та хімія. сьогодні його, на жаль, немає. ще я полюбляю фізику, українську мову та літературу. 

а спати намагаюся вкластися як можна раніше, бо люблю прокидатися рано. завтра буде новий день мого чудового життя!