Скласти конспект с теми самостійні й службові частини мови

Службові частини мови

План.

1. Сполучник.

2. Правопис сполучників.

3. Вигук.

4. Прийменник.

5. Правопис прийменників.

6. Правопис часток.

Сполучник

Сполучником називається службова частина мови, до складу якої входять слова, що можуть поєднувати члени речення та частини складного речення.

За морфологічним складом сполучники поділяються на непохідні (прості) а похідні (складні і складені).

Непохідні - це первісне сполучники, які морфологічно не розкладаються на частини і, а, чи, або, та.

Похідні - складні і складені - це сполучники, що утворилися від слів інших частин мови мови.

Складні спол. утв. внаслідок злиття в одне слово двох слів: якщо, якби, ніби, щоб, або. Складені спол. - це сполучення слів, що утворилися поєднанням відмінкових форм займенника той чи якогось іншого повнозначного слова з сполучниками щоб, що або прислівником: тому що, через те що, для того щоб, у міру того як, подобно до того як.

За вживанням спол. поділяються на:

одиничні: і, а, але;

повторювані: і-і, ні-ні, або-або, чи-чи;

парні; як-так, хоч-але, якщо-то.

За синтаксичною функцією розрізняють спол. сурядності і підрядності.

Спол. сурядності поєднують синтаксично рівноправні елементи.

Спол. сур. поділяються на:

єднальні: і (й, та), також;

протиставні: але, а, однак, та (але), зате, проте;

розділові: або, то, чи, хоч, то...то, не то..., не-то, чи...чи, або...або.

Спол. підрядності виражають ту чи іншу їх до до головного речення приєднуються підрядні члени.

Спол. підрядності за значенням поділяють на кілька груп:

причинові: бо, тому що, тим що, у зв'язку з тим що;

мети: щоб, щоби, для того щоб, з тим щоб, затим щоб;

часові: тільки-но, ледве, щойно, скоро, з того часу як, після того як;

порівняльний: мов, немов, мовби, наче, як, ніби, нібито, що;

умовні: як, якщо, коли б, раз;

допустові: хоч, хоча, хай, нехай, незважаючи на те що, дарма що;

наслідку: так що.

Правопис сполучників

Сполучники, як би вони не утворені, пишуться разом: адже, отже, отож, ніби, начеб, мовби, мовбито, начебто, тобто, абощо, тощо, якщо, притому, притім, причому, проте, зате, затим.

Ч-на спол. може мати при собі частки, з якими вони пишуться тільки окремо: адже ж, але ж, бо ж, хоч би, все ж. Окремо пишуться: та й, то й, дарма що, так що, тому що, через те що, для того щоб. У кілька спол. перші дві ч-ни пишуться разом: тимчасом як, незважаючи на те що, затим що.

Сполучники з підсилювальними частками пишуться через дефіс: атож-бо, тільки-но, якби-то.

Відгук

Вигук - ч-на мови, яка служить для безпосереднього вираження емоцій, почуттів і волі людини.

Розрізняють три групи вигуків:

вигуки, що виражають емоції: страх, невдоволення, іронію, подив: о, оо, ох, ай, ех, тьху, овва. Ох, і щука ж була!

Вигуки, що виражають волевиявлення, спонукання до дії: агей, гей, агов, на, нате, стоп, марш, тпру, цабе.

Вигуки, що виражають етикет - вітання, подяку, побажання, вибачення тощо: добрий день, дай боже, працюйте, хай йому грець, боже на здоров'я.

Звуконаслідувальні слова: гав-гав, кахи-кахи, ку-ку-рі-ку, кап-кап, тьох-тьох.

Прийменник

Прийменником називається службова ч-на мови, що охоплює слова, якими уточнюються граматичні значення іменників і які служать для зв'язку цих відмінкових форм з іншими словами в реченні: Ходить ніч по саду місячними кроками.

Самостійно як члени речення прийменники не виступають.

За походженням прийменники поділяються на первинні (прості) і вторинні (похідні).

До первинних належать прийменники в, на, до, від(од), у(в), при, з, о, за, над, через. Походження цих прийменників встановити важко.

Вторинні прийменники утворилися пізніше. До них належать прийменники типу навколо, зразу, вздовж, поперек.

Вторинні прийменники поділяються на відіменні і прислівникові.

Відіменні: внаслідок, край, круг, кінець, коло, перед, протягом, шляхом та ін.

Прислівникові: близько, всупереч, вздовж, вслід, замість, крім, мимо, навскіс, позад та ін.

За будовою прийменники поділяються на прості, складні і складені.

До простих прийменників належать усі первинні, деякі вторинні: край, кінець, коло, протягом, шляхом, перед.

Складними називаються прийменники, що утворилися поєднанням двох або кількох простих прийменників: з-за, із-за, з-над, з-понад, з-поміж, поміж, попід, посеред, задля , заради.

Складені прийменники утворюються:

а) з одного або двох прийменників та іменників: під час, з метою, в напрямку, на випадок, за винятком;

б) з прийменника і прислівника: поруч з, незалежно від, слідом за, одночасно з;

в) з прийменник та дієслівних форм: незважаючи на, зважаючи на.

ПРАВОПИС ПРИЙМЕННИКІВ.

Складні прийменники пишуться разом: понад, попід, поза, поміж, попри, посеред, услід, наприкінці, внаслідок.

Складні прийменники з першою частиною з(із) пишуться через дефіс: з-за, із-за, з-поза, з-над, з-серед, з-посеред, з-поміж.

 Книга – одне з найбільших чудес, створеною людиною. З тих пір, як люди навчилися писати, свою всю мудрість вони довірили книгам. Книги відкривають нам світ, допомагають уявити минуле, заглянути в майбутнє.

Шлях розвитку книги був довгим і складним. Який тільки матеріал не використовували люди для виготовлення книжок: каміння, глину, листя та кору дерева, шкіру тварин, бамбук, папірус, шовк, метал.

Довіряючи всі свої знання і досвід книгам, люди навчилися зберігати їх. Скарбницями книг називають бібліотеки.

Перші бібліотеки були складами в буквальному значенні цього слова. Найдревнішу, вік якої 5000 років, археологи знайшли на території колишньої Месопотамії (сучасний Ірак). Вона являла собою склад з 30000 глиняних табличок, що містили в основному укази і закони.

Шумерійці вже за 4000 років до нашої ери вміли писати. Вони користувалися піктографією - малюнковим письмом. Поступово малюнки спрощувалися й ставали значками, слова позначувались, - ідеограмами.

Ось Твір на тему: «Мистецтво писанкарства»

 Мені пощастило завітати в гості до справжньої художниці. В її гостинній оселі я побачила багато цікавого. Мою увагу привернула і навіть здивувала чимала колекція неймовірно гарних і різноманітних писанок. Я наважилася поцікавитися, як роблять ці прекрасні писанки. І художниця почала захоплюючу розповідь.Мистецтво виготовлення писанок називається писанкарством. Писанки розписують воском, який наноситься на поверхню вироба за до залізного наконечника – писачка. Чим меншим є отвір, з якого витікає розтоплений віск, тим тоншою буде лінія.Сам процес прикрашення виробу виглядає так. Спочатку зачерпують писачком віск і закрапують ті ділянки на яєчку, які потім мають залишитися білими. Після цього виріб занурюють у жовту фарбу. Коли фарба обсохне, по жовтому тлі вкривають воском цятки, що мають залишитися жовтими. Далі, якщо треба наробити, наприклад, зелених цяток, умочують у зеленку звичайний сірничок та наносять зелені цятки, їх треба відразу закрапати воском, Потім яєчко занурюють у червону фарбу та повторюють подібну операцію. Нарешті, тло забарвлюють одною з найтемніших фарб, наприклад чорною.Розфарбовану писанку кладуть на цвяшки, вбиті в дошку, і ставлять цю конструкцію в негарячу духовку. Віск почне розм'якати. Його треба обережно стирати м'якою тканиною, Ось так непросто народжується справжня писанка-крапанка.Почувши від майстрині таку цікаву розповідь, я вирішила до Великодня теж розмалювати писанки й подарувати їх своїм рідним та друзям.