На які питання відповідає сполучник?

Не відповідає на питання

Сполучник – це службова частина мови, яка служить для зв’язку однорідних членів речення (підметів, присудків, додатків, обставин, означень) та частин складного речення (складносурядного, складнопідрядного) між собою. Так само, як і прийменник не має власного лексичного значення, не відповідає на жодне з питань та не є членом речення.     

1. Разом пишуться складні сполучники, які становлять тісне поєднання повнозначних слів із частками або прийменниками: адже, аніж, втім, зате, мовби, начеб, начебто, немов, немовби, немовбито, неначе, неначебто, ніби, нібито, ніж, отже, отож, притім, притому, причім, причому, проте, себто, тобто, цебто, щоб, якби, якщо; також слова: абощо, тощо.

Увага. Сполучники зате, проте, щоб, якби, якщо, які пишуться разом, треба відрізняти від однозвучних самостійних слів, що пишуться з прийменниками за, про та частками би, як окремо. Так, сполучники зате, проте можна замінити одним із протиставних сполучників а, але, однак, тоді як прийменники за, про та вказівний займенник те такій заміні не підлягають. Пор.:

Хоч не застав Івана дома, зате пройшовся; але: За те оповідання його похвалили.

Сполучник щоб легко відрізнити від займенника що з часткою б, оскільки на займенник що виразно падає наголос. Пор.:

Сказав, щоб усі прийшли; але: Що б ви сказали, кали б я не приїхав?

Сполучники якби, якщо можна відрізнити від однозвучного з ними прислівника як із часткою би та займенника що за до контексту, бо на прислівник як завжди падає логічний наголос. Пор.:

Якби тут був мій товариш!; але: Як би краще виконати завдання!

Якщо хочеш, до тобі; але: Як що трапиться, нарікай на себе.

2. Окремо пишуться:

а) Сполучники з частками б, би, ж, же: або ж, адже ж, але ж, а як же, бо ж, коли б, коли б то, отже ж, хоча б, хоч би.

б) Складені сполучники: дарма що, для того щоб, замість того щоб, з тим щоб, з того часу як, незважаючи (невважаючи) на те що, після того як, при цьому, та й, так що, тимчасом як, тому що, у міру того як, через те що й под.

-Привіт, Марічка.
-Привіт, Степан. Я тебе давно не бачила в нашому місті. Де ти пропадав?
-Це довга історія. Я вступив у медичний університет в Києві.
-Нічого собі! Як же тобі вдалося вступити? Напевно ночами не спав, все вчив?
-Це правда, я багато читав, заучував терміни, тощо. Навчання- це шлях у щасливе майбутнє. Ти ж завжди хотіла виїхати з нашого села? Для цього треба докласти багато зусиль.
-Ти правий, потрібно не забувати про навчання. Я,наприклад, не дуже хочу просидіти всю юність за книгами. На вулиці така погода..
-Погода гарна, але в університет вступити треба. Я сподіваюся, що в тебе все буде добре. Бажаю успіхів в навчанні.
-Дякую тобі за пораду, Степане. Я почну добре вчитися та готуватися до вступу. Можливо,навіть, вступлю на юридичний факультет.

Освіта відіграє велику роль у житті суспільства. З кожним роком влада спрямовує все більше коштів на її вдосконалення. Саме навчаючись ми будуємо своє майбутнє і майбутнє нашої держвави.

Людина маюча високу осіту має широкі можливості у виборі своєї професії, також зараз існує багато навчальних програм, що відправляють продовжувати навчання або вже досконалювати досвід за кордон. При прийомі на роботу обов*язково враховують рівень освіти людини. Якщо людина гарно виконує свою працю, але не має освіти, то вона має мало шансів на реалізацію своїх мрій і визнання зі сторони керівництва. А ось  ставлення  керівництва до людей з високими кваліфіційними навичками і високим рівнем освіти є протилежним, такі люди отримують різні привілегії у вигляді премій, відпусток і цікавих відряджень.

Тому я вважаю, що якщо здобудеш освіту - побачиш більше світу.