Яв 5 классе. и мне по укр мове задали ! твир про мамини очи извините просто нету укр языка на

 Найпрекрасніше в ній - це її очі. Вони завжди мене гріють любов'ю й турботою. їх сіро-зелений колір стає або світлішим (коли мама радісна та щаслива), або темнішим (коли вона стурбована або засмучена).  Я згодна, що зовнішність людини багато в чому залежить від її душі. 
      А душа у моєї матусі прекрасна! 
 Мені здається, що описувати зовнішність моєї матусі я можу нескінченно довго. І все одно, мабуть, не вистачить слів, щоб повністю розповісти про неї, нічого не пропустивши. 

Відповідь:

У багатьох українських народних піснях дуб постає як сим­вол незламної сили, могутності та непереможного довголіття. Чому?

А ось послухайте.

Дуби й дійсно живуть надзвичайно довго. Серед них є справжні патріархи, дуби-довгожителі, яким буває понад тисячу років!

Ще в сиву давнину люди поклонялися дубові, вірячи в йо­го чудодійну силу. Слов’яни вважали дуб священним деревом. Під цими велетнями вони приносили жертви богам, справля­ли релігійні обряди. Предки наші навіть грізного бога Перуна вирізьблювали з дубових колод.

Знайдено незаперечні докази того, що люди ще понад п’ять тисяч років тому розтирали жолуді на борошно і випікали з ньо­го хліб.

Обожнювання дуба, очевидно, зумовлено його довговічніс­тю, надзвичайною міцністю деревини. Так, славнозвісний Хортицький дуб прожив майже дві тисячі років, а на Рівненщині нині росте тисячотрьохсотлітній красень.

Традиційно на відзнаку народження хлопчика садили мо­лоденький дубок.

Шанують дуб і в наші дні. Насаджуються молоді діброви, гаї. Старі дуби охороняються законом як найцінніші пам’ятки природи.

Пояснення:

Альтанка (датування – кін. ХІХ ст., місцезнаходження – вул. Покровська площа)снення:

Наприкінці ХІХ століття петербурзькі вчені дійшли висновку - в нашому місті мають бути поклади нафти. Приїхали до Сум, зайшли до земства, домовились про пошукові роботи. Місце для них було відведено прямо перед земською управою, на площі. З'явилася свердловина, але нафти не виявили. Про свердловину може забули б, якби не купець другої гільдії, родич Харитоненка - Ліщинський. Йому тоді належав сад, який він подарував місту і який сьогодні є частиною міського парку. Купець долучав до саду ще шмат землі, на якому була і ця свердловина. За розпорядженням Ліщинського перша свердловина була закрита стальною плитою і на її місці у другій половині ХІХ століття зведено альтанку. Хто ж був автором цієї споруди?

Автором проекту альтанки як, до речі, і сторожового будиночку на Покровській площі був Матвій Щавеліїв. Він був міщанином м. Суми. Народився 5 серпня 1864 року. Його батько - селянин Курської губернії. В Сумах М. Щавеліїв працював креслярем у Земській управі. Біля альтанки посадили акуратні алеї. По вихідним дням грав духовий оркестр. Ні революції, ні війни не зачепили своєю руйнівною силою старовинну прикрасу міста. Мистецьке дерев’яне різьблення мовби не старіло.

Такою залишається альтанка і сьогодні. Як і багато років тому, в альтанці грає духовий оркестр влітку, а поряд кружляють пари в ритмі