Написать твiр-роздум на тему «мова- це час це минуле й сучасне народу» предложений 5-7

Суспільство змінюється так швидко, що починає здаватися: немає у світі нічого тривкого. Дійсно, що може зцементувати нас, людей, таких різних – багатих і бідних, розумних і дурних, нещасних і щасливих – у спільноту, яка в змозі існувати і розвиватися? Що, крім спільного простору й часу, з'єднує сучасних громадян України?Щоб відповісти на це досить складне запитання, звернімося до історії нашої держави. Кого тільки не носила наша багатостраждальна земля, яких тільки зажерливих чужоземців! Та коли наставав час боронити Україну, наші предки, освячуючи ножі на помсту, молилися, і мова тих молитов була українською, споконвічною. Саме мова єднала людей, надихала праведним гнівом їхні серця, вела на бій і перемагала разом з ними.Кожен із ворогів України – і це було загальним правилом – починав знищення українського народу із намагань викорінити його національну мову. Так робили, наприклад, польські шляхтичі, царські чиновники, радянські партійні лідери. Отже, сьогодні ми з легкістю можемо впізнати запеклого ворога нашої Батьківщини. Звичайно, це той, хто з ненавистю та заздрістю вслухається в чарівні звуки нашої мови.Де ж витоки цієї сили, цієї джерельної чистоти, цієї щедрості та милозвучності? Чи там, де пишуться рядки уславленого шедевра давньоукраїнської літератури «Слова о полку Ігоревім» ? Чи там, де складає безсмертну «Енеїду» веселий геній Іван Котляревський? А може, там, де Василь Стус ронить прокльони катам українського народу? Витоки завжди знаходять велике й пряме річище. Джерельця мови зливаються в могутній потік, що ладен перетнути цілі світи, як тільки потреба в цьому з'явиться.Дійсно, коли чуєш українську мову, згадуєш про дім, матір, рідне село, де коріняться цілі розпорошені роди сучасних городян. А як нагадати їм про те найглибинніше, що виплекало їх душу – про мову? Найчастіше в пригоді стає пісенне слово: адже почути українську пісню, де бринять шаблі та дзвони минулих епох, де не висихають жіночі сльози, і не розчулитися – неможливо. На пам'ять приходять напівзабуті зачудовані рядки:Кроковеє колесо, колесо Вище тину стояло, стояло...Як іще, як не українським словом казати правду народові, що чекає на омріяне щастя? Якою іще мовою проголосити на весь світ про Божу любов до людей, про земне кохання, про степ, море і сонце, якими так щедро наділено нашу Батьківщину?Що можемо зробити ми, молоді українці, задля збереження, розповсюдження, зміцнення рідної мови? Мабуть, не лише добре вивчати її в школі. Час вимагає від нас стати благородними лицарями української мови, тобто тими, хто не просто спілкується нею, але й годен творчо й змістовно творити її на користь майбутніх поколінь.

Лінь - це бездіяльність, відсутність мотивації до вчинків і виконання різних завдань. Лінь - це те, що в нас в голові. І щоб боротися з цим, я роблю декілька речей: читаю книги, відпочиваю на природі, стараюся займатися улюбленою справою та ставити для себе цілі. За до книг і відпочинку на природі я набираюся натхнення і моральної енергії. Якщо я займаюся улюбленою справою, то наповнююся ентузіазмом, а ставлю для себе цілі, тому що "стояча вода тухне". Тобто, якщо я не буду спрямовувати свою енергію в конкретне русло, то вона буде застоюватися всередині і викликати неприємний стан такий як постійна тяга до сну, навіть, коли я не втомлений. Отже, такими я перемагаю свої лінощі й вам раджу спробувати, якщо вас поглинає бездна під назвою "лінь".

     Сласти словниковий диктант з прислівниками, у написанні яких виникають труднощі, пропоную так:⇒ вночі (пишемо разом, бо утворений сполученням прийм. з ім.) 
⇒  по-новому (через дефіс, утворен. від прикм. і прийменника по)
⇒видимо-невидимо (утворений від слів з протилежним значенням, тому через дефіс) 
⇒ безвісти (пишемо разом, бо утворений сполученням прийм. з ім.) 

⇒ по-батьківськи (через дефіс, утворен. від прикм. і прийменника по)

⇒ стрімголов (разом. бо утворений від двох основ)
⇒вдвічі (пишемо разом, бо утворений сполученням прийм. з числ.) 
⇒ довго-довго (відбувається повтор кореня, тому через дефіс) 
⇒ праворуч (складний, утворений від двох основ, тому разом)
⇒ тишком-нишком (утворений від слів з близьким значенням, тому через дефіс) 

⇒по-домашньому (через дефіс, утворен. від прикм. і прийменника по)

⇒ часто-густо (утворений від слів з близьким значенням, тому через дефіс) 

⇒ давним-давно (відбувається повтор кореня, тому через дефіс) 

⇒ натроє (пишемо разом, бо утворений сполученням прийм. з числ.) 

⇒  віч-на-віч (відбувається повтор кореня, тому через дефіс)