Міні твір на тему "як треба ставитись до хліба , і чому треба поважати людей які його роблять"

Прислів’я говорить «Хліб – всьому голова». Треба бережно відноситися до нього. По-перше, його дорога до столу дуже довга, бо вкладена праця багатьох людей. По –друге, без хліба ми не уявляємо наш сніданок, обід, вечерю. По - третє, він корисний продукт. По – четверте, там де є хліб, не буде голоду.   Тому хліб треба берегти.

При обговоренні цього питання думки майже всіх присутніх на засіданні співпали. 2) Половина із числа випускників школи вступила до вищих навчальних закладів. 3) Наше видавництво може налагодити випуск тримовних словників. 4) За півтора року ми досягли бажаного результату. 5) Кошти мають бути використані за цільовим призначенням. 6) Доповідач висловив власну думку. 7) Моя пропозиція, я вважаю, є найкращою. 8) Коли я читав книгу, на думку спадало несподіване. 9) На площі зібрався багаточисленний натовп школярів. 10) Відповідальних осіб призначили відповідно до  висновків комісії.

Почався навчальний рік. Разом з цим почалися і польові роботи — збір урожаю не тільки на колгоспних полях, а й на присадибних ділянках. Багато людей уже вправилися біля городу. Дітвора мала час погуляти на вулиці, сходити на рибалку. 
Але одного разу ми поверталися з рибалки, йшли дорогою повз городи. Анатолій звернув нашу увагу на те, що лише на городі Олексія не викопана картопля. Олексій учився з нами, але нічого нікому не говорив. Та ми всі помітили, що він сумний, не гуляє з нами, поспішає додому після уроків. Ми не придавали цьому ніякого значення. А від мами Анатолій та Данило чули, що Олексієва мама хвора, лежить у лікарні, батько у відрядженні, повернеться не скоро. У Олексія є ще молодший братик, який ходить в дитсадок. А осінь наступає з вранішніми прохолодами, а незабаром почнуться дощі та заморозки. 
Ми ніби прозріли, що картопля, буряк, морква та інша городина на ділянці Олексія може загинути, бо він не в змозі сам подбати про город, бо йому треба і до мами в лікарню сходити, і братика забрати з дитсадка, і впоратися по господарству. 
Тоді ми домовилися, що наступного дня зразу після уроків візьмемо дома лопати, відра та мішки і підемо на город Олексія, щоб зібрати урожай, до однокласнику. Так ми і зробили. До нас ще приєдналася мама Петрика, яка давала вказівки, радила. 
Працювали ми до темряви. Зате вже пізно вечором привезли у двір Олексія багато мішків з картоплею, буряками, морквою та іншою городиною. Допоміг нам це привезти на машині батько Сергія, бо він шофер. 
Олексій не зрозумів одразу, що діється. Але потім йому стало все ясно. На очах у нього заблищали сльози, але то були сльози радості. 
Розчулений, він щиро подякував усім нам за до та увагу до його сім'ї.