Твир про картину феодосія гуменюка(маруся чурай)

Роман у віршах «Маруся Чурай» — твір багатогранний, у ньому поєднане й епічне начало (історичні відомості), й ліричне (глибокі почуття героїв), і філософське підґрунтя. 

...Велике діло — писані слова!
Історії ж бо пишуть на столі.
Ми ж пишем кров'ю на своїй землі.
Ми пишем плугом, шаблею, мечем,
Піснями і невільницьким плачем. 

Історія — складна річ. Скільки ми знаходимо різночитань, гіпотез, думок щодо історичного процесу, багато суперечностей і в документах, а ще більше суперечностей в інтерпретації цих документів, скільки перекручень зазнала історія з боку ідеологічних доктрин... То де ж шукати справжню історію? Напевне, саме «на своїй землі», написану плугом, шаблею, мечем і піснями, надзвичайною кількістю прекрасних шедеврів пісенної творчості, що їх створив український народ. Саме таку живу, піснями писану історію відображує у романі «Маруся Чурай» Ліна Костенко. 

Зображений у романі історичний час — доба Хмельниччини, XVII століття — є суперечливим часом... Хоч який історичний час в багатостраждальній історії нашого народу не був суперечливим? Дослідники стверджують, що зафіксовано близько 200 000 українських народних пісень. Мені навіть важко уявити таку кількість! 200 000 пісень, кожна має свій сюжет (якщо не подієвий, то сюжет ліричний), кожна була кимсь складена і стільки разів виконана різними людьми, поки усталилася, стала народною! Якщо приблизно підрахувати, виходить, що для того, щоб проспівати усі українські народні пісні, якщо співати одну пісню на день, не повторюючись, необхідно близько 550 років!.. 

Відповідно, кожна більш-менш важлива подія в житті нашого народу супроводжувалася піснями, виспівано було кожну радість і кожен біль... Тож не дивно тепер, що звичайна дівчина із талантом до співу стала справжньою національною героїнею, символом, людиною з легенди... Багато уваги поетеса приділяє і звичайним людським почуттям, хоча чи можна назвати святе почуття любові звичайним? Історія кохання Марусі та Гриця також ніби взята з народних пісень... 

У романі «Маруся Чурай» майстерно поєднується історичне, ліричне та філософське. Григір Тютюнник колись сказав: «Пісня — це коли душа сповідається»... І насправді, пісні Марусі Чурай є сповіддю її душі і водночас сповіддю народної душі, бо в них вона відображує не тільки власні переживання, але й народні звичаї та вірування, історичні події, легенди про битви та походи. 

Мені сподобався роман «Маруся Чурай» зокрема й тим, що він є по-справжньому близьким мені твором: хоч у романі немає пафосу та урочисто піднесених слів, він є патріотичним та українським до останнього свого рядка. Картини народної вдачі, обрядів, героїчних походів та боротьби за свободу, картини української природи — все це поєднується гармонійно та поетично в єдину неповторну картину. Маруся Чурай бачить свою землю, і її бачення мені дуже імпонує: 

Усе як є — дорога, явори,
усе моє, все зветься — Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори.

У лісі буває багато пригод. Та зі мною сталася така:Ми з батьками і подругою поїхали до лісу.Там ми зробили пікнік і лежали на травиці. Та ми с моєю подругою просто не могли втриматись на місці від чудового та загадкового лісу. З дозволенням батьків ми пішли гуляти. Йдемо стежкою і бачимо багато грибів, білочок у кожному дуплі та безліч птахів. І ось ми почули дивний звук. Підійшли до великого куща і дуже злякались тому, що раптом з нього вістрибнув кабанчик і побіг куди очі дивляться. Добре що у нас були фотоапарати. Коли ми прийшли до батьків, вони були прижмно здивовані. Ось така у нас історія.

Вірш „Майбутнє країни - у мріях дитини” Майбутнє країни ятрить мою душуБо серденько рветься від жалю й туги,Тому про свободу я думати мушуПро те, як країну тягти із біди.Для того усій українській громадіПодумати треба про чесність свою,Про те, щоб не тільки брати з держави,А  їй помагать попри всяку біду.Я бачу майбутнє в нашій сумлінностіУ сплаті податків в країні своїй,Щоб воїни наші одержали в дійсностіІ зборю, і одяг для здійснення мрій.Бо саме вони, наші славні героїВиносять у серці надію єдину:Вигнати вбивць із землі дорогоїЙ вернутися в любу свою родину.Якщо, підприємцю, ти любиш країну-Сплачуй податки в державну казнуЩоб мати твоя і дівча-сиротинаМогли у достатку долати журбу.А мрія моя - це квітуча країна,Це посмішки друзів і рідних моїхЦе  радість і мир, і навчання спокійне,Це ласка Господня для усіх живих.