Домоможіть твір на тему моє навчання це моя робота за складним планом 34 бб

Навчання це моя робота                                                                                    як батьки ходять на роботу.як діти у садочок.так і ми маємо ходити до школи.бо там ми навчаємось і будем продовжувати навчатись до зовнішнього незалежного тестування.Адже школа для мене означає набагато більше ніж усе томущо без неї ніяк.Ось наприкла якщо ви будете змушені поїхати до Англії Німетчини а незнатимете мови.Ось чому я люблю ходити до школи і вважаю її моєю роботою.

У наше бурхливе століття, коли всі сфери життя постійно вдосконаляться й розвиваються, важко знайти будинок, офіс або підприємство, у яких не було б комп’ютера. Важко знайти й людини, навіть серед дітей дошкільного віку, що не мав би найпростіших навичок роботи із цією розумною машиною. Те, що ще кілька десятків років тому здавалося чимсь незрозумілим, невідомим, складним і майже фантастичним, тепер стало звичайній і доступним навіть дитині. Багато хто вже не представляють своєї роботи, навчання й повсякденного життя без комп’ютера

Перші електронні машини були придумані для того, щоб до людині робити складні математичні обчислення, зберігати в пам’яті численні величезні формули. Але згодом виявилося, що ці машини можуть зберігати й відтворювати будь-які інші види інформації. Багато функцій виконує цей корисний і необхідний пристрій: і числові розрахунки, і печатка книг, і створення й зміна малюнків, фотографій, кінофільмів, музики. За до комп’ютера виробляється керування сучасними машинами, заводами, літаками, космічними кораблями. Фізика, хімія, медицина, машинобудування, промисловість, торгівля – яку галузь не візьми, всі вони оснащені комп’ютерами й працюють по заздалегідь заданих програмах

Комп’ютер перетворився в універсальний засіб для обробки всіх видів інформації, використовуваних людиною. З дитячого років ми звикаємо до захоплюючих комп’ютерних ігор, захоплюючим «обучалкам»; ми вчимося читати, писати, малювати, не відходячи від екрана; відразу дивимося фільми, слухаємо музику. Наші батьки за до цієї машини становлять і передають документи, пишуть ділові листи, спілкуються з колегами по бізнесі. Сучасні досягнення дозволяють швидко зв’язуватися за до нтернету з будь-якою крапкою земної кулі й дізнаватися про усім саму нову інформацію. За до комп’ютера можна розробити обстановку будинку, що відповідає всім смакам і бажанням людини, підібрати підходящий стиль в одязі, зачісці, косметиці й багато чого інше

Звичайно, все це дуже важливо для людини. Тому користь від комп’ютера величезна. Але останнім часом учені й медики стали всі частіше говорити про те, що цей пристрій не так вуж безпечно для здоров’я людей. Ми настільки звикли, що багато чого можна зробити за до машини, що нам не хочеться самостійно писати, робити навіть найпростіші обчислення

«Навіщо ж, – думаємо ми, – усе робити вручну, якщо варто тільки нажати кнопку – і комп’ютер все зробить за нас»

А різноманітні комп’ютерні ігри так захоплюють, що ми забуваємо про багатьох інших справах, турботах, обов’язках і, немов зачаровані, продовжуємо дивитися на екран, стискаючи в руці «мишку? У такі хвилини ми зовсім не замислюємося про те, що екран комп’ютера – це сильне випромінювання, небезпечне для зору. Довгі годинники, проведені біля цієї машини, можуть викликати головний біль, утому й нездужання. Сучасні дослідження показують, що все це – частина тієї шкоди, що може принести організму людини комп’ютер. Саме тому ті, хто розробляє останні моделі цих машин, у першу чергу думають не про те, які ще нововведення додати в нову модель комп’ютера, а про те, як зробити її менш небезпечної й шкідливої для здоров’я людини. Звичайно, навіть усвідомлюючи варту перед нами погрозу, ми вже не зможемо відмовитися від послуг розумної техніки

Але я сподіваюся, що в наш розвитий століття вчені дуже незабаром знайдуть б винайти машину, що буде зовсім безпечної для людей. І тоді комп’ютер буде приносити тільки користь!

     Я народилася та живу в Україні, це моя Батьківщина, мій улюблений куточок Землі. Я дуже люблю мальовничу українську природу. Безкрає синє небо, яскраве сонечко, густі трави та квіти, міцні стрункі дерева. В усі пори року вони для мене найпрекрасніші в світі. Хоч, я впевнена, на Землі є багато красивих місць, не схожих на мою країну, і для тих, хто там народився, вони – найгарніші. І я б також хотіла подорожувати та побачити всі дива світу на власні очі.

Тут, в моєму рідному краю, живуть мої найближчі люди – батьки та друзі, знайомі та сусіди. Завдяки ним я відчуваю себе частиною життя, почуваю себе як удома – потрібною та коханою. Люди, що живуть поруч зі мною, розділяють ті ж радощі, турботи та сподівання, незважаючи на те, хто вони за національністю та якою мовою розмовляють. Бо рідний край – це не місце на карті, не держава навіть, це кохання в серці.

Мій рідний край – це мова, пісні, книжки. Це знайомі з дитинства казкові герої. Це найперші спогади про власне життя. На мою думку, втратити все це – величезне горе. Згадуючи про людей, яким доводилося залишати Батьківщину та жити на чужині, я можу уявити, як важко їм було. А ще гірше – бачити свій рідний край у занепаді, зруйнованим війною…

Усі ми на Землі – добрі сусіди, кожен з нас іде непростим шляхом власного життя. Ми маємо поважати одне одного. Я хочу, щоб ми жили мирно, щоб назавжди зберегти недоторканими дорогі для нас рідні місця, що для кожного з нас свої власні.

Невже можна все це покинути і поїхати на чужину, де нема таких чудових краєвидів, розумних, доброзичливих та веселих людей, мелодійної та цікавої мови!

Read more: http://ycilka.net/tvir.php?id=877#ixzz41eaJuqCm