Составте 6-8 предложений на тему космос на украинском языке. заранее )

Ясної літньої ночі,дивлячись у зоряне небо,людина мимоволі завмирає від величі та краси космосу.справжня глибина космосу доступна для людини саме вночі,коли незліченні розсипи зірок,загадкові і далекі,сяють у темряві.з давніх-давен люди намагались пояснити,чому сяють зірки і чому вони не падають  з неба.світ над головою людини постає величезним і вимагає вивчення,як і світ під його ногами.

Багатостраждальна моя Україно! Мученицька доля випала тобі протягом багатьох століть. Палили тебе, топтали вороги-чужинці. Боліло твоє тіло, та більше боліла душа від того, що серед твоїх кривдників були і твої власні діти, яких ти виносила в своєму лоні, вигодувала, підняла на ноги, а вони зневажили тебе, відмовились, відцурались твоєї мови, відцурались свого роду.

І все ж попри всі незгоди була ти щасливою, бо не всі твої діти покірно сприйняли образливе прізвисько "хохол", а гордо понесли у світ високе звання українця, ніколи не забували, хто вони і яких батьків діти. Понад усе в житті вони любили тебе, свою неньку, "свою Україну убогу" і за твої болі, за твої страждання йшли на Голгофу, карались, мучились, але не каялись. До них належав і твій син Тарас.

Перебуваючи в казематі, далеко від України, Тарас сумує за батьківщиною. Тому вірші, написані в казематі, є прилюдною сповіддю поета перед народом, батьківщиною. Так, у поезії "Мені однаково" висловлена позиція поета, якого турбує не власна доля, а доля всієї України. Герой твору за ґратами. Він у зажурі сидить на тюремному ліжку і щось сумно наспівує. В камері темно. Таким темним видається йому і його майбутнє. А він так хоче жити для народу, для України. А що на нього чекає? Так думав поет-в'язень. Але на аркуші зовсім інші почуття:

Мені однаково, чи буду

Я жить в Україні, чи ні,

Чи хто згадає, чи забуде

Мене в снігу на чужині, —

Однаковісінько мені.

Бо й справді, якщо порівняти інтереси свої і народні, то власна доля, особисте щастя і навіть слава — ніщо. І перед ним миттю промайнуло все його минуле невільницьке життя, і теперішній арештантський стан, і майбутнє без надії на волю, і, можливо, мученицька смерть "в снігу на чужині". А в нього стільки планів поліпшення життя рідного народу. І все це буде поховано разом з ним. "І все з собою заберу..."

кожний з нас неодноразово чув або й сам ставив таке запитання.

пояснення були і будуть різні. аналогічне ж запитання до ісуса христа

сформулював прокуратор понтій пилат. «і сказавши це, він знову вийшов до

юдеїв і заявляє їм: жодної вини я в ньому [ісусі христі] не знаходжу»

(івана 18: 38).

сьогодні, коли християнська спільнота світу, вірні церкви христової –

католики, протестанти, православні та греко-католики нашої країни

урочисто вшанували свято світлого воскресіння христового, таке

традиційне запитання знову актуалізується. у цьогорічній пасхальній

радіопередачі «благовіст» (1 травня 2016) про сутність божої істини ще

раз нагадав християнам святіший патріарх київський і всієї руси-україни,

предстоятель української православної церкви київського патріархату

(упц-кп) філарет (денисенко).

згадаємо слова теолога, філософа і письменника сорена к’єркегора

(1813-1855) (данія): «чи можна з історії дізнатися що-небудь про христа?

ні, чому ж? тому що взагалі нічого не можна знати про христа. він –

парадокс, предмет віри, доступний тільки для віри. будь-яке ж історичне

повідомлення є повідомлення знання, отже, із історії не можна нічого

дізнатися про христа. щоб ми не дізналися про нього, чи мало, чи багато,

не дізнаємося нічого про нього такого, яким він був воістину. таким

чином, дізнаєшся про нього щось інше, аніж те, хто він є, отже, нічого

не дізнаєшся про нього або дізнаєшся про нього неправильне… про нього

нічого не можна знати, в нього можна тільки вірити». вчений також

стверджував, що особистість набуває себе в бозі. за словами теолога, на

шляху до бога людина долає три стадії пізнання свого існування:

естетичну, етичну та релігійну. а ще пам’ятаєте христове: «твоя віра

спасла тебе; іди в мирі! » (луки 8: 50). віра – засіб єднання людини з

богом. вона робить кожного з нас невід’ємною суттю цілого.

так, з одного боку, перед запитанням до ісуса христа: «а що таке

істина? » пилат запитав його: «то ти цар? ісус відповів: ти сам кажеш, що

[я] цар. я для того народився і для того прийшов у світ, щоб свідчити

про істину. кожний, хто від істини, слухає мого голосу» (івана 18: 37). з

іншого, – пилат   повірив/не повірив в остаточну істину сина божого,

зрештою, опосередковано або й безпосередньо про це свідчать всі

євангелісти: «невинний я в крові цього праведника! [ісуса

христа] (матвія 27: 24)»; «але що злого вчинив він? » (марка 15: 14); «яке ж

зло він зробив? нічого вартого смерті не знайшов я в ньому» (луки

23: 22)»; «жодної вини я в ньому [ісусі христі] не знаходжу» (івана

18: 38).

автори біблійної енциклопедії брокгауза (фріц рінекер та герхард

майєр) стверджують, що у біблії відсутні суперечки про ісуса, подібні до

тих, які ведуть філософи. запитання пилата: «що таке істина? » – відразу

проявляється у своїй глибокій неістинності як фактичне уникнення ісуса,

яка й повстає перед прокуратором в образі ісуса христа. натомість, він –

ісус христос у біблії пізнається, відкривається, переживається,

здійснюється

у свій час святий, отець і учитель церкви (молодший брат св. василія

великого) григорій ніський на запитання: «що є християнство? » –  

відповів: «уподібнення богу в міру людського єства». у цих словах

зафіксовані дві аксіоми: 1) християнства нема без христа; 2)

християнства нема без людини, яка прагне уподібнитися христу настільки,

наскільки це можливо її природі.

подробнее - на -