Напишіть невеликий твір розповідь, розкривши в ньому значення одного з крилатих висловів

цього літа я відпочивав з сім'єю на чорному морі, в місті судаку. це в криму. над морем там висолять гори та стара фортеця. ми чудово проводили там час на пляжі. пляж там піщаний. ми стелили пляжні килимки на пісок, розкладали там речі. ми цілими днями засмагали, купалися, грали у надувного м'яча на хвилях. тільки поїсти ми ходили до їдальні.

море в судаку тільки зветься чорним. а насправді воно прозоре, ніжно-блакитне, ні, аквамаринове. саме кольору морської хвилі, як і годиться морю. воно найчистіше, всі камінці на дні видно. людей на пляжі завжди було багато, доводилося довго шукати місце, щоб постелити підстилку. деякі відпочиваючі навіть займали місце на завтра ще з вечора, залишаючи свої килимки на піску. проте на пляжі торгували різноманітною смакотою, солодощами, морепродуктами, просто все хотілося з'їсти. але вартувало все це недешево.

з пляжу ми спостерігали порт у судаку, там стояли кораблі та великі вантажні крани. ще на пляжі був хвилеріз. в його ущелинах його каменю можна було знайти крабів та витягти їх звідти. ще ми ловили крабів краболовкою. краби ховалися під камінням на морському дні.

у чорному морі водяться медузи. вже напередодні від'їзду з судака ми виявили одного ранку в морі купу прозорих медуз. нас лякали, що, якщо взяти їх до рук, то можуть бути опіки. але нічого подібного не сталося. береш медузу в руки, а вона виливається крізь пальці, як той прозорий холодець. весело. ось така була навала медуз.

оригинал 

Дмитро «байда» іванович вишневецький  — українсько-литовський  магнат  на  волині,  князь  гербу  корибут  з династії  гедиміновичів. козацький ватажок, гетьман. дмитро вишневецький народився в 1517 році в місті  вишнівці. у1548 -1549 роках під головуванням бернарда претвича, вишневецький брав участь у походах на очаків — форпост османської імперії. на початку 50-х pp. xvi ст. він уже був черкаським та канівським старостою й організував відсіч турецьким нападникам. у 1554—1555 p. за наказом д. вишневецького на острові мала хортиця нижче порогів було збудовано земляне укріплення (січ), яке стало своєрідною базою для здійснення походів на крим. опираючись на козаків, д. вишневецький захопив іслам-кермен і вивіз звідти гармати. потім, витримавши в 1557 p. у хортицькій фортеці 24-денну облогу військ девлет-гірея, напав на палац самого кримського хана. восени 1557 р. д. вишневецький прибув до черкас. дещо пізніше прийняв підданство московського царя івана грозного, за службу в якого отримав земельні володіння поблизу москви. у 1558 р. брав участь у поході російських військ на чолі з воєводою ржевським на кримське ханство, дійшов з ними до перекопа. у 1559—1560 pp. тричі очолював війська, які вирушали на азов. проте іван грозний, втягнений у лівонську війну, відмовився від підтримки вишневецького. у 1561 р. д. вишневецький повернувся до черкас і продовжив боротьбу проти кримських татар. однієї звістки про повернення в українські землі відомого полководця було достатньо, щоб у восьми турецьких бейлісах було проведено масову мобілізацію. д. вишневецького було проголошено »найбільшим ворогом блискучої порти». під час авантюрного походу 1563 р. у молдавські землі, де тривала боротьба за княжий стіл у валахії, д. вишневецький зазнав поразки і потрапив у полон до турків. того ж року його було страчено у стамбулі. його повісили за ребро на гак фортечного муру в галаті – одного зі стамбульських кварталів. князь страждав три дні, зазнаючи інших тортур – йому ві руку й ногу. при цьому він проклинав магометанську віру. не витримавши цих проклять, турки вбили мужнього воїна стрілою.