Составить план! колись у галичі жив король данило. він мав такого майстра, який робив йому гроші. той майстер у золоті купався, але волі не мав.. король данило сам відкривав ту кімнату, де працював майстер, замикав її, і випускав майстра власноруч, коли треба було кудись вийти. та таке траплялося рідко. майстер добре знав про все багатство короля, та нічого не знав про вільне життя. тому й гадки не мав, як так голодним бути. та одного разу майстер каже королеві: золото — цар, бо воно панує на землі. а данило виправляє його: — ні, чоловіче, хліб усьому голова. — ні, золото і срібло, -— переконано наполягав майстер. так вони сперечалися, поки король не пішов геть з майстерні. а другого дня бачить король данило золотий напис на стіні: «хліб — болото, а всьому голова — срібло й злото». данило нічого не сказав. але наступного ранку король був змушений виступити у похід. король зібрав дружину і вирушив. поїхав, а про майстра, який був замкнутий, забув. а в цьому королівстві існував закон: що за відсутності короля ніхто не сміє навіть підходити до кімнати з грошима, інакше — смерть. минуло кілька місяців. данило з військом повертається додому, чекає від майстра-золотаря дарунку за перемогу, а того нема. і тут зіскочив з коня, біжить до кімнати, відмикає, а на купі золота — лише кістяк майстра, на стіні ж золотом написано: «срібло, злото — то болото, а хліб — цар». отак життя навчило.

В моїй родині серед зимових свят дуже шанується не тільки Новий Рік, але й Різдво Христове. Для нас це родинне свято. Ми святкуємо його разом с моїми бабусями та дідусями. Зазвичай, родичі збираються у нас вдома біля ялинки, що залишається з Нового Року.

Готуватися до Різдва ми починаємо ще зранку. Мама готує смачну кутю з родзинками. Як тільки вечоріє, я несу частину цієї куті до своєї хрещеної матері, яка живе неподалік. Так я висловлюю ій шану, як своїй другій мамі. А вона пригощає мене солодощами та дає подарунок.

Потім я разом з друзями йду колядувати. За правилами, я мала би це робити пізніше ввечері, але мама не дозволяє ходити пізно вулицями. Ми приходимо до знайомих нам людей. Заздалегідь ми вивчаємо кілька колядок та співаємо їх. Ми кажемо усім, щоб вони раділи, тому що Іісус Христос народився.

За це нам дають солодощі та дрібні гроші. Але солодощі я відразу не їм, бо це можна робити лише за святковим столом. Одного разу ми перевдягалися в костюми та ходили спражнім вертепом: була в нас своя коза, а ще циган, зірка та інші різдвяні персонажі. Я була лікарем та рятувала козу.

Ввечері вся наша родина збирається за святковим столом. Ми їмо кутю та м`ясні страви, що їх приготували бабусі. Всією родиною ми згадуємо померлих родичів, а бабуся ставить для них кутю на столі. А мій брат ще ходить вранці до своїх хрещених батьків посівати зерном.

Відповідь:

1. Почате з творчого слова життя невмируще.

2. Часто сила - це  доведена до відчаю слабкість.

3. Лиш  явлені у Слові народи достойно жити можуть на землі.

4. Спить вітер на колінах у окутаних у молоко туманів беріз.

5. Видимі через забарвлене скло об'єкти здаються такого самого кольору, що й скло.

6. Нація - це свідомий своєї історичної місії народ.

7. Чи може сліпа в себе вдома людина стати зрячою на базарі?

8. Куплені на милостиню штани завжди короткі.

9. Могутній той народ, який має об'єднаних Любов'ю до Вітчизни синів.

Пояснення: