Перекладіть вирази українською мовою.уникаючи калькування.дуже терміново потрі в двух словах; в конце концов; в порядке исключения; в противном случае; ввести закон в силу; ввести запрет (на что-либо); вы правы; вынести ; выписка из протокола; денежные средства; добиваться расположения; заказное письмо; зайти в тупик; круглый год; на мой взгляд; на протяжении года; на ступень выше; наносить вред; приступаем к обсуждению; текучесть кадров; сеть предприятий; ужесточить требования.

У двох словах;в кінці кінців;в порядку винятку;в іншому випадку;ввести закон в силу;ввести заборону що-небудь);ви маєте рацію;винести подяку;виписка з протоколу;грошові кошти;домагатися розташування;рекомендований лист;зайти в глухий кут;круглий рік;на мій погляд;протягом року;на щабель вище;завдавати шкоди;приступаємо до обговорення;плинність кадрів;мережа підприємств;посилити вимоги.

Тютю́нник Григі́р Миха́йлович (5 грудня 1931, Шилівка, Українська СРР, СРСР — 6 березня 1980, Київ, СРСР) — український письменник-прозаїк, перекладач, педагог. Представник покоління шістдесятників. Брат письменника Григорія Тютюнника. Лауреат премії імені Лесі Українки (1980, за повісті «Климко» (1976) та «Вогник далеко у степу»; 1979), Державної премії імені Тараса Шевченка (1989, посмертно) за «Твори» у двох томах.

Перша публікація — російськомовна новела «В сумерки» — у журналі «Крестьянка» (1961); наступні твори писав українською мовою. Член Спілки письменників України з 1966 року. Друкували твори Тютюнника в Україні неохоче, нещадно критикували кожен новий твір (деякі так і не були опубліковані за життя письменника).

Його твори вирізнялися колоритним зображенням побуту сучасного села, рідкісним знанням мови та психології народу, соковитим гумором. Автор збірок новел «Зав'язь» (1968), «Деревій» (1969), «Батьківські пороги» (1972), «Крайнебо» (1975), «Коріння» (1978), книжок для дітей «Ласочка» (1970), «Лісова сторожка» (1971), «Степова казка» (1973). Перекладач творів Василя Шукшина, Еріха Распе та ін.

У ніч із 5 на 6 березня 1980 року 48-річний письменник вчинив самогубство в Києві

Объяснение:

Зима ще не хоче залишати землю, та вже все свідчить про те, що весна не за горами. Вже навіть повітря має зовсім інший аромат. Вдихаючи його хочеться розпрямити плечі і відкрити своє лице першим, ще таким несміливим, але лагідним весняним промінцям. А душа хоче співати, вона наповнена радістю та новими сподіваннями. Вона чекає чуда і воно вже ось-ось має статися.

Подекуди ще лежить сніг, але з кожним днем сонечко набирає сили та піднімаючись все вище та вище починає заглядати в самі недоступні місця і він зникає на очах, залишаючи після себе

лише невеликі калюжки. Та й вони швиденько піднімаються догори, в небо, в вигляді пару, щоб потім, влітку, спуститися на землі теплим дощем.

Не дивлячись на нічні морози з-землі пробиваються перші весняні квіти. Вони кидають виклик зимі ніби кажучи їй: «Ми не боїмося тебе! Забирайся геть!». Здавалося б такі самотні на чорному фоні,такі ніжні і беззахисні, вони впевнено вибивають свій цвіт, потихеньку наповнюючи наше життя яскравими кольорами. І не дивно, що вони починають цвісти по черзі, з самого малого і до високого, з самого блідого і до яскравого. Це для того, щоб ми могли побачити і оцінити всю їх красу, адже

в буянні фарб важко замітити крихітні квіточки.

Починають оживати дерева та кущі. З кожним днем їх бруньки наливаються все більше та більше, і поволі, один за одним, перетворюються в зелені листочки. А потім вони всі покриються білим або рожевим кольорами. А навколо них загудить бджоли та інші комахи, наповнюючи повітря особливим звучанням – музикою природи.

А як цікаво ігати за пташками. Взимку на них було шкода дивитися. Вони тулилися один до одного щоб зігрітися і безпорадно перелітали с місця на місце чукаючи їжу. А тепер, наче струсивши з себе залишки зими, весело цвірінькають перелітаючи з однієї гілки на іншу.

Дивлячись на це пробудження починаєш розуміти, що життя прекрасне. Геть всі невеселі думки! Весно, я рада вітати тебе!