Випишіть нормативні варіанти стійких словосполучень, часто вживаних у професійному мовленні: брати участь, розділяти думки, складати іспити, користуватися авторитетом, продовжити контракт, дотримуватися правил, договірні обов'язки, об'єм виробництва, підводити підсумки, взяти до уваги, мати за мету, рахувати за необхідне, вступити в переговори, приймати участь, поділяти думки, здавати іспити, мати авторитет, подовжити контракт, дотримувати правил, договірні зобов'язання, обсяг виробництва, підбивати підсумки, прийняти до уваги, мати на меті, вважати за необхідне, розпочати переговори.

Брати участь, розділятм думки, складати ісрити, продовжити контракт, підводити підсумки, приймати участь, поділяти думки,мати авторитет,користуватися авторитетом, об'єм виробництва, взяти до уввги, рахувати за необхідне,договірні обов'язки.

Весна
До нас прилітають перелітні птахи. Усе розквітає. На деревах вже не можна перелічити бруньки. І тут з'являється лугова цариця - кульбаба . Одразу стає зрозуміло , що прийшла весна . Кульбабка жовтенька , красивенька , але ще дуже слабка. Вона простягає свої корені вглиб , до вологи і підземних потоків . Теплішає . Ось уже і перше листячко з'явилос . Люди радіють , що прийшла весна ,а рослини радіють тому , що вони прокинулися від довогого зимового сну . Тварини е радіють , бо їм тепер не потрібно дового шукати якусь їжу .
Усі радіють , що прийшла весна .

Україна... Край краси й тяжкої недолі, неповторної пісні й волелюбного лицарства, край із багатою і на радість, і на криваві сторінки історією. Але найбільше багатство кожної землі — її вірні дочки й сини. У поезії «Ми йдемо» автор показав нас, українців, які гордо йдуть своєю віковічною землею: 

Ми йдемо по Україні: 

від степів до гір, 

від лісів до морів — звідусіль 

виходимо на прадавні шляхи, 

і немає нам ліку. 

Нелегка доля судилася нашій Україні. Проте не здавалися українці та йшли у бій, бо не можна знищити той народ, у серці якого живе передане предками невгасиме полум'я любові до рідної землі, який віддасть усе, навіть своє життя, заради щастя й волі Батьківщини! 

Ми чинимо волю наших прадідів, 

це вони нас послали у путь, 

щоб ми йшли нашою віковічною землею. 

У цьому поході ми маємо вистояти, перебороти всі труднощі. Бо мріємо про те, щоб на нашій землі панували доброта, порядність, чесність, народ був радісним, діти — щасливими. Ми горді, що Україна починає впевнено утверджувати себе на карті світу. Віримо, що рідна мова досягне вершин великої пошани в кожній сім'ї, у селі і в місті. 

Подивіться на карту! Там ви знайдете нашу українську землю, де здавна жив, живе й буде надалі жити наш український народ. Я мрію і вірю, що через декілька років, коли наше покоління буде міцно стояти на ногах, Україна стане наймогутнішою, бо саме нам будувати нову Україну. Наш святий обов'язок — відродити Батьківщину для щастя й злагоди. Тож зробімо все можливе для майбутнього нашої держави! Знову і знову бринять у моїй душі прості, але такі зворушливі рядки: 

Ми йдемо по Україні, 

пов'язані вишиваними дівочими руками рушниками, 

і радість сяє в наших очах.