3.напиши як ти пташкам узимку.використовуй окреми слова и словосполучення з тексту.

делаю туда еду..

Поліське село. я ніколи не бував у поліському селі крйнки, досі жалкую за цим. сходив я чимало доріг, об'їздив чимало країн, та якось не випадало мені зазирнути в тихі місця, де минуло батькове дитинство. але ніколи не бувши там, бачу виразно, мов на старовинній гравюрі, заповітний куточок землі. у цій картині панують світлі тони, ніжні тони біленого поліського полотна. спокійне світле небо, світлі з жовтим відтінком кучугури пісків. лише по горизонту темна зубриста стіна соснового бору. небо, ліс, піщана горбиста рівнина - це лише тло. потім бачу дорогу. ну, а яка дорога в пісках? порізана колесами, то кривуляє між чахлими кущами сосняка, то повзе на горбик, то шкандибає в долинку. це навіть не дорога, а розтоптана канава, клята й переклята всіма їздовими, і від того ще більше зморщена. поруч неї, старої бабусі, вистрибують онуки-стежки, вони мережать синючі плеса, викрутасами обходять деревця і збігаються в одне річище біля трухлого від старості обваленого місточка. за місточком починається село. поліське село. ішли жінки з грибами. пісок та болото, пісок та болото, нарешті й суха місцина, тут, кому де заманулося, й присіли вони спочити, обклавшись корзинами. отаке село. купками. хата, а потім жовта залисина, потім ще самотня хата. кожен двір обнесено високою дерев'яною огорожею. тут все із дуба, із сосни, із берези, із граба. все із лісу. а земля тут яка! той же пісок, трохи бурий від гною, без гною ніщо не росте, навіть кукіль*. за дворами й - глевка низина. корчі, мохові острівки, цілі озера густої, як дьоготь, стоячої води, замулені річечки. царство непролазних поліських боліт. ніколи не був я у кринках, але бачу село, бачу дідову хату. вони постають із запашних батькових оповідок

      прислухайтеся: з ранку й до вечора навколо вас звучить  мова . ми всі так звикли до цього, що майже не помічаємо звучання  мови .мово рідна! ти ж – як море – безконечна, могутня, глибинна. котиш і котиш хвилі своїх лексиконів , а їм немає кінця-краю.                      бо ти є вічність. ти є правда. добро і краса народу нашого.                      тож такою і будь вічно, мова рідна! любов до рідної мови починається ще з колиски, з маминої пісні. у ній материнська ласка і любов, світ добра, краси і справидливості, велика ніжність.  я знаю: мова мамина – свята.в ній вічний, незнищенний дух свободи.її  плекали душі і вуста мільярдів. це – жива вода народу.