Використовуючи етикетні форми складіть діалог "розмова в автобусі" (учень що запізнюється на заняття та пасажир-пенсіонер)

- Сідайте, будь-ласка,; сказав хлопчик, показуючи на пусте сидіння. - Дякую, внучику! - сказав чоловік, сідаючи і знімаючи капелюх, звідки показалася сивина. - А ти чому не в школі? Уже опів на десяту! - Проспав,- щиро зізнався хлопчик, похиливли голову. - Хехе, з ким не буває!? Сам частенько запізнювався в школу, ото ми отримували від батьків за це!- сказав чоловік, посміхаючись. - У нас вчителі добріші, не говорять батькам,- казав хлопчик, винувато посміхаючись. - А все винна ця гра! Ніяк її не прийду! - Це не гра винна, а ти,- спокійно сказав чоловік. - Пере не розуміючи, запитав учень. - Якби ти слідкував за часом і лягав спати вчасно, то не запізнився б! - сказав він, помахуючи пальцем перед самим носом у хлопця. - Спробуй сьогодні зробити так. - Добре, обов'язково! - сказав хлопчик, посміхнувшись.- О, моя зупинка! До побаченя! - Нехай щастить! - сказав чоловік у слід хлопчик у.

Спробую переконати чому природу треба берегти. по-перше, бережливе ставлення до природи, віддячується нам здоров’ям. тоді усі могли би бути здоровими. по – друге, дуже корисно влітку покупатись у прохолодній прозорій річці. вода та сонце нехай гартує наш організм. по – третє, кожне зрубане дерево не поповнить наше повітря киснем, не прихистить влітку від пекучого сонячного проміння, тому не можна бездумно рубати ліси. нехай посадить кожен хоча б одне деревце. по – четверте, краса природи милує наш погляд, заспокоює. нехай панує краса і спокій. по – п’яте, чисте довкілля – це гармонія у природі, чудовий спів птахів, багатий урожай. ще багато можна було б сказати про довкілля, часткою котрого ми є самі. 

Ось і прийшла осінь. тільки зовсім недавно дерева в парку радували нас буйною зеленню, і от зелене листя пожовкло, заблищало золотом і почало повільно падати на землю. на вулиці ще тепло, а птахи вже збираються відлітати у вирій.   старий парк ніби завмер, прислухається до кроків осені. знає він, що зовсім скоро теплі тихі вересневі дні закінчаться. на зміну вересню прийде жовтень, умиє парк сльозами дощів. а там і листопад огорне все навкруги своїм холодом. дні стануть короткими, небо буде похмурим, а дерева скинуть з себе останнє листя. затихне парк без пташок, які повернуться до нього тільки навесні.   де ж ти, літо, поділось, куди подалось? осінь, ось вона, осінь! осінь, ось вона, ось.   але парк не почуває себе самотнім. жителі міста приходять сюди на відпочинок, блукають алеями, засипаними листям, дихають свіжим осіннім повітрям. і діти полюбляють гуляти в парку: ховаються одне від одного між деревами, збирають листя. а ось і грибники завітали сюди, бо осінь цього року щедра на гриби.   гарно в старому осінньому парку восени, коли попрощався він з літом і прислухається до кроків зими.   в далечінь холодну без жалю за літом синьоока осінь їде навмання.