Скласти розповідь"снігове містечко"

на дуже далекій півночі, де зима панує цілий рік, і живуть там невеликі снігові люди, було снігове містечко. а чого снігове? бо більше нічого не було, з чого можна було побудувати собі домівки. так і жили снігові люди у хатинках зі снігу. та їм зовсім не було холодно. щоб зігрітися, вони пили тепле какао. а вогнище палили на великій міській площі, одне для всіх. для цього дід мороз, який жив неподалік, присилав їм в'язанки дрів. а снігові люди у знак подяки дідусю робити подарунки для дівчаток і хлопчиків. вони навіть влаштували собі велику майстерню. саме тут снігові люди виготовляли смачний шоколад, робили кумедних плюшевих ведмежат і машинки на ключиках. так тривало багато років, поки одного разу напередодні нового року не трапилась біда - дід мороз захворів. і не просто захворів, а взагалі залишився без сил. а сталось так тому, що діти забули про новий рік і не написали листів з бажаними подарунками. тому в сніговому містечку скоро зник вогонь, а майстерня припинила роботу. снігові люди не знали, чим діду морозу. аж поки одна маленька снігова дівчинка не порадила зробити багато сніговиків і відправити їх по всьому світу, щоб ті нагадали малюкам, хлопчикам і дівчаткам, про новий рік, діда мороза і подарунки. мешканці міста працювали кілька днів. вони зліпили стільки сніговиків, що через добу на подвір'ї кожного будинку була своя снігова баба. наступного ранку, коли дітлахи вибігли гуляти, вони були у захваті. адже всі забули, що свята наближаються. пора писати діду морозу листи з проханням про подаруночки! ось так дівчатка і хлопчики згадали про новий рік. а посланців діда мороза - білих сніговиків вони оберігали до самої весни. а в сніговому містечку життя продовжувалось - люди жили в будиночках зі снігу, пили тепле какао і робили іграшки. так, мабуть, і зараз відбувається.

Так сонячно-ясно довкола  і тануть хмаринки вгорі. до школи,  до школи,  до школи сьогодні ідуть школярі. врожаями ниви достигли,  багрець пломеніє з дібров. до книги,  до книги,  до книги душа поривається знов.    дозріли калинові гронця, над ними ясніє блакить. до сонця, до сонця, до сонця як спів, наша мрія летить. відколи, скажіть нам, відколи цей вересень з нами рідня? до школи, до школи, до школи ведуть нас дороги щодня.это этот вірш?   если да то "тануть хмаринки вгорі.", "багрець пломеніє з дібров", "мрія летить",

Яживу в скрутні часи для своєї країни. коли народ розлючений несправедливим ставленням влади до нього повстав проти неї. багато зусиль йому знадобилося на досягнені своєї мети. особливо тим ,хто вистоював майдан. на якому точилося протистояння мужнього народу проти озброєного беркуту. протестуючи ,спочатку, проти порушення волі, а потім і проти міліцейської несправедливості, люди провели кілька місяців на вулиці в центрі столиці. маючи войовничій характер ,майдан залишив за собою смерті багатьох протестувальників. які віддали своє життя за країну, за зміну керуючої верхівки. тодішні події значно вплинули на погляди українців у суспільстві. майданівці прагнули ,аби на місце злодійкуватих чиновників прийшли чесні люди, для яких важливе -життя народу та їх інтереси. щоб вони були в змозі поставити україну на ноги. але все ж таки за новою владою, що зараз діє теж треба слідкувати . на мою думку, ця боротьба за справедливість дала людям змогу об’єднатися, досягти однієї думки, що показує нам майдан. і я не можу не сказати про героїв, які загинули там , і без яких перемога була б не можливою. вони наважилися вийти на вулицю та не побоятися того, що їх могли вбити. наше завдання в тому, щоб їхні смерті були немарними. все це зобов’язано позитивно вплинути на країну. як хотілося видихнути. та знову проблеми. втеча колишніх чиновників дала про себе знати. на території держави почалось ато. багато чоловіків пішло на війну, що на сході україни. вже зараз є багато загиблих і постраждалих. і все це заподіяне президентом-попередником з метою повернення до влади за росії. перш за все мені шкода мирних жителів, що перебувають в зоні війни без змоги виїхати. на яких кожного дня сиплються гради, і яким немає навіть поїсти. я вважаю, що так не повинно бути, бо це братовбивство. кожна країна має право на незалежність і свій суверенітет. важко з’ясовувати відносини за війни. тому мені дуже хотілося, щоб ми жили під чистим і мирним  небом.