Іть з букв скласти прислів'я к н р iа щ ж н е п i к i з о л н о и

Краще пізно ніж ніколи

Ці зимові канікули я проводила в місті. Почалися канікули за кілька днів до Нового року , і мені здавалося , що вони будуть йти дуже довго. Перед самим Новим роком випало дуже багато снігу , що надавало зими , особливо , казковий вигляд. Новий рік ми зустрічали вдома всією сім'єю. І хоча я вже не вірю в казки , мені хотілося якогось дива або чарівництва . І ось воно сталося!
Вірніше , це була дивна випадковість. Того дня , коли напередодні свята мама довго поралася на кухні , а ми з татом наряджали ялинку , в двері раптом подзвонили. Ми чекали бабусю з дідусем , і тому я побігла відчиняти двері. Глянула у вічко і не повірила своїм очам. За дверима стояли справжній Дід Мороз в червоному пальто і з величезною бородою , а поруч Снігуронька з білявою косою. Чому я відразу подумала справжній , бо в останній раз це був невдало переодягнений тато. Все виявилося простіше , ніж могло б бути. Дідом Морозом і Снігуронькою виявилися актори , які помилилися квартирою , але чарівну цукерочку я все ж отримала.
Перші січневі дні зимових канікул виявилися сонячними і дуже морозними . У ці дні було здорово гуляти на вулиці і грати в різні зимові ігри - забави. Правда , зліпити сніговика не вдалося , тому що в такі морози сніг виявився сипучим і зовсім не липким. Після таких веселих прогулянок , особливо , було приємно опинитися вдома , де мене чекав гарячий мамин обід . А вечорами ми з татом читали книги і грали в настільні ігри , що виявилося набагато цікавіше комп'ютера.
В один із днів зимових канікул ми всією сім'єю побували в цирку . Якщо чесно , мені не дуже сподобалося , бо стало шкода тварин. У другий день разом з мамою ходили в театр на виставу для школярів , він виявився дуже цікавим і зовсім не нудним . Ось так я провела зимові канікули , які хоч і не такі довгі , як літні, але насичені та цікаві . Так що тепер залишається набратися терпіння і чекати весни і літа.

Осіння пора! Як заворожує вона своєю красою. Але найбільш чаруючим і гарним постає перед нами осінній ліс. 

Чудово, неначе в казці! Все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. Вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. Воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. Приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. А вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі достиглих ягід. Поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. Тільки свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. Аж ось у густих вітках блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця. 

Де-не-де з-під опалого листя виглядають маленькі боровички, лисички, підберезовики. 

А високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки, нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. Розсікаючи небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі. 

Як хороше, як гарно навкруги тобі, осінь, за цю красу!