Зробiть звуковi схеми слiв.подiлiть слова на склади для переносу. знання. приладдя. зiлля. з одним словом складiть речення.

Знання. --0-=0 знан-ня
приладдя. --0-0-=0 при-лад-дя
зілля. =0-=0 зіл-ля
Ми дуже вдячні вчителями,за наші знання.

Перший у світі пам’ятник дереву міститься на українській землі. Понад те, цей пам’ятник — живий. …Стоїть на річці Мала Хортиця в Запоріжжі семисотлітній козацький Дуб...

Перший у світі пам’ятник дереву міститься на українській землі. Понад те, цей пам’ятник — живий.

…Стоїть на річці Мала Хортиця в Запоріжжі семисотлітній козацький Дуб. Ушістьох ледве можна обхопити стовбур. Тридцять метрів заввишки і 60 тонн вагою. Поруч із ним — кінь, бандура й щогли козацьких чайок гілки підпирають. Статуї бронзові, Дуб — справжній. Ніби пам’ятник козацтву, що на цій землі колись було. Було та загуло...

Засохнув Дуб у 1991-му. Скинув листя і більше не вбирався. Останні три роки стоїть він пам’ятником, лише одна гілка продовжує жити, всупереч усім законам природи. Восени на ній — безліч жолудів. Щороку приїжджають на Хортицю тисячі людей, вивозять жолуді в усі кінці світу. І ростуть тепер діти козацького прабатька-Дуба скрізь, де є українці: в Канаді, Америці, Австралії і навіть у Бразилії.

Козацький Дуб — гордість запорожців, візитна картка міста. Сюди йдуть не тільки екскурсанти — за ті кілька годин, що ми провели під деревом, просити його благословення прийшло три пари молодят.

Вражає й історія дерева. Згідно з легендою, саме під ним запорожці писали лист турецькому султанові, а Пушкін — «Лукоморье» з поеми «Руслан и Людмила». А Гітлер, почувши про нього, нібито наказав спиляти й вивезти велетня в Німеччину...

А ще в Дуба споконвіку був охоронець — який-небудь дідок, який його доглядав. Останній — дід Дейкун. Як давно він дерево доглядав — жоден старожил пригадати не може. А за часів перебудови музейне господарство стало потихеньку розвалюватися, помер дід… І вперше за весь час Дуб залишився без догляду, тоді й засихати почав.

— Зараз важко назвати справжню причину, — розповідає голова благодійного фонду «Запорізькі святині» Сергій Солод, — усе ж таки 700 років — вік солідний. Хоча версій безліч: екологія, халатне до нього ставлення, неправильний догляд.

Сергій Веніамінович зайнявся Дубом три роки тому, оскільки ця історія зачепила його за живе, мовляв, «за державу кривдно».

Дуб причепурили, щоб він міг зберігатися під відкритим небом, залучивши для цього технологію збереження пам’яток дерев’яного зодчества в Кижах. А коли він через зогниле коріння почав просідати, знайшли нетрадиційний варіант його зміцнення — застосували спеціальну рідину, яку використовують для створення тимчасових аеродромів. Але живу гілку й сектор землі під нею ніякій обробці не піддали. Вчені припускають, що гілка живе за рахунок периферичної кореневої системи, яка добре розвинулася. Тепер її регулярно доглядають. Жолуді збирають, передають лісництву й підшефній школі. В ній є уроки «дубознавства». На них учні пишуть вірші, збирають пісні, перекази про дуби, роблять різні дрібнички. В комплексі продаються сувеніри зі шматочків Дуба.

— Ви особисто відчуваєте енергетику дерева?

В Україні споконвіку саме дуб був оберегом козаків і уособленням сильного чоловічого начала. Відвар дубової кори додавали в купіль при хрещенні хлопчиків, щоб росли здоровими й сильними. Слабке волосся здавна зміцнювали таким відваром. Медицина давно обгрунтувала цілющі властивості дуба й корисність таких процедур. Адже й найкращі вина витримують у бочках із дубових дощок.

— Сергію Веніаміновичу, в Україні столітніх дубів досить багато, але історичних — на пальцях полічити. Не пробували «потоваришувати дубами»?

— Таких «живих пам’ятників» близько десятка. Особливо відомі — дуб Григорія Сковороди неподалік Харкова, Чигиринський дуб, Черкаський у Холодному яру. Ми збираємо про них інформацію і навіть хочемо створити неформальне товариство дуболюбів.

Кожна людина має індивідуальні внутрішні та зовнішні якості, тому вона ніколи не буде повністю зрозуміла іншим. Якщо казати про зовнішню красу, то людина – це її обличчя. І не тільки тому, що саме на ньому знаходяться органи смаку, нюху і зору, а тому, що перше, на що ми звертаємо увагу – це, звісно ж, обличчя людини. Тім більше що очі можуть дуже багато розповісти про людину, про її внутрішній світ та про її характер. Вдивляєшся іноді в очі, і здається, що можеш втопитися в цих очах, такі вони безмежні, нескінчені та глибокі. Та і люди, у яких красиві очі, невважаючи на риси їх обличчя здаються красивими. По очам можна впізнати і духовний стан людини.

Але найцінніше в людині все ж таки є не її зовнішність, а її душа. У духовній краси людини я вважаю найціннішими лагідність, доброту, людяність, честь і розум. Саме завдяки цим людським якостям існує людство, саме завдяки їм воно має змогу розвиватися.