Лексичне значення слів: вважати-рахувати; підписувати-передплачувати

Розгортаю словник, читаю: рахувати – називати числа в послідовному порядку; визначати кількість, суму. Вмикаю телевізор, чую у виступах депутатів (та хіба тільки в їхніх?): “Я рахую, що так робити не можна”, “Рахую за необхідне вам нагадати...” Виходить, що й такий зміст є в цього дієслова? Ольга Друзенко, домогосподарка”. 
Рахувати має вживатися тільки в прямому значенні, а саме “називати числа в послідовному порядку; визначати кількість, суму”. Рахувати хвилини, дошкільнятко вже вміє рахувати, рахувати гроші. А для вираження поняття “мати свою думку; давати якусь оцінку” годиться інше слово – вважати. Тож правильно буде: “Я вважаю, що так чинити не можна”, “Вважаю за потрібне вам нагадати...”
Розгортаю словник, читаю: рахувати – називати числа в послідовному порядку; визначати кількість, суму. Вмикаю телевізор, чую у виступах депутатів (та хіба тільки в їхніх?): “Я рахую, що так робити не можна”, “Рахую за необхідне вам нагадати...” Виходить, що й такий зміст є в цього дієслова? Ольга Друзенко, домогосподарка”. 
Рахувати має вживатися тільки в прямому значенні, а саме “називати числа в послідовному порядку; визначати кількість, суму”. Рахувати хвилини, дошкільнятко вже вміє рахувати, рахувати гроші. А для вираження поняття “мати свою думку; давати якусь оцінку” годиться інше слово – вважати. Тож правильно буде: “Я вважаю, що так чинити не можна”, “Вважаю за потрібне вам нагадати...”

Якби я стала  би міністром освіти, то я б дещо змінила . По-перше, я б удосконалила навчальну програму. Сьогодні наука та техніка роблять активні кроки вперед. З ними має крокувати і освіта. Проте, навчальна програма стоїть на місці. Я б внесла в навчальну програму багато нового. По-друге, я б скоротила  кількість домашнього завдання. Проте ввела би обов'язкове відвідування гуртків. Тоді б діти могли займатись тим, що їм справді подобається. А ще я не забувала  би про вчителів. Бо вчителювання - справа складна. Вчительська професія стала б однією із найпрестижніших. Ось які реформи я би провела якби стала  міністром.

Родовід, родина, сім’я. Вчитуєшся в ці слова – і в уяві постає те місце, де ти народився, де промайнуло дитинство із дивом-казкою, матусиною піснею, батьківською ласкою.

І зараз дуже важливо кожному з нас пам’ятати свій родовід. Очевидно, мало хто знає, що у давнину було за обов’язок знати поименно свій родовід до сьомого коліна.

Пам’ять про своїх пращурів була природною потребою. Триматися свого родоводу, оберігаючи в такий іб сімейні реліквії і традиції та передаючи їх у спадок наступним поколінням, було обов’язком.

Объяснение:

Саме сім’я Сірків із роману “Тигролови” І. Багряного, українські втікачі і вигнанці, зуміли зберегти звичаї та традиції своєї родини аж на Далекому Сході.

Тих, хто цурався чи нехтував історичною пам’яттю, називали “людина без роду-племені”. Дитина, не засвоївши таких родовідних цінностей, на все життя залишиться Іваном Безрідним, не знатиме, чиїх батьків вона дитя.

Давно відомо: хто відцурався мови і традицій своїх – врешті-решт знехтує синівським обов’язком перед батьками. Бо за душею у безбатченків немає нічого святого.