Осінь-осені, село-сільський, дорога-на дорозі, книга-у книзі, муха-на мусі, кожух-у кожусі, плуг-на плузі. скласти речення з кожними двома словами.

На дворі золотиста осінь. Другий місяць осені-жовтень.
Ми проїхали чуже село. Сільський голова повідомив нам новину.
Книга навчає добру. Багато цікавого можна знайти у книзі.
Муха вилетіла через вікно. На мусі помітні крила
Дідів кожух лежить на горищі. У кожусі найтеплаше взимку.
Плуг для орання землі. На плузі прилипла чорна земля.

Моя школа - це мій другий дім, тут я навчилась читати, писати, потоваришувала з багатьма цікавими людьми і саме головне тут я стала освітченою людиною. в школу я завжди ходжу, як на свято, адже я знаю, що тут завжди цікаві уроки, вчителі стараються розяснити, щоб все було доступним і як завжди мене тут чекають вірні друзі.а коли тебе чекають і потребуються в тобі, ти хочеш все зробити як найкраще. моя школа це невиличка споруда, але яку населяють прекрасні діти і прекрасні спеціалісти. моя школа - це мій дім, а мій дім - це моя фортеця, яку я захищаю.

Творчість миколи вороного. зіткнення європейського модернізму й національної традиції поет життя спробував себе у різних напрямах мистецтва та публіцистичної діяльності — грав у театрі саксаганського та кропивницького, викладав у театральній школі, спробував себе в ролі режисера театру товариства «руська бесіда», франкові видавати газети радикального напрямку. його лист у «літературно- художньому віснику» закликає сучасних українських письменників наближатись до традицій світової модерністської літератури. він був перекладачем, педагогом, літературознавцем, досліджував історію літератури й театру.) микола вороний відчував, що українська поезія майже стала на місці, і реанімувати її не можуть навіть такі майстри традиційного віршування, як франко та леся українка. у власних віршах він подає приклад плідного й талановитого використання знахідок західних авторів — формальних та тематичних. однак вороний іноді й сам віддає данину традиції, як, наприклад, у вірші «краю мій рідний». символізм як відкриття нового потенціалу в українській поезії. «блакитна панна». микола вороний — один із перших українських символістів. він свідомо береться за введення нового в українську поезію — нових тем, нових засобів зображення. відходячи від звичних читачеві напівфольклорних тропів, вороний береться за складне мистецтво сплетіння символів. яскраві приклади символістських віршів — «інфанта», «блакитна панна». вірші чарівні, немовби оповиті серпанком таємничості. за блакитною панною легко вгадується постать весни — традиційної для української поезії, але зображеної абсолютно по-новому. але якщо копнути глибше, можна побачити уособлення вічної жіночності, в ім'я якої творили російські символісти блок, андрій бі це досягається за слів-символів, які натякають на приховані значення. також велику роль відіграють словотворчі експерименти, наприклад «у завивалі мрі», «ви усміхнулись » також поет постійно експериментує з віршовим розміром, створюючи рядки з різним ритмічним малюнком. творче осмислення стосунків поета й поезії. роздумами на цю тему багата поетична присвята «іванові франкові». вороний сприймає поезію насамперед як дитя свободи: справжні вічні вірші не можуть бути написаними з-під палки. поет не повинен бездумно вихваляти свою землю, він має бачити й недоліки і вміти вказати на них художньо. у поезії має бути місце й для краси, але змальованої оригінально, без поетичних штампів. цю позицію доводить, наприклад, вірш вороного «блакитна панна». микола вороний і декадентство. (вороному у зв'язку з його символістським кредо часто закидали звинувачення у декадентстві. але сам вороний завжди заперечував такий ярлик, і його творчість, особливо патріотична, дає йому на це право. революційні вірші просякнуті вірою в успіх, тоді як головний настрій декадансу грунтується на зневірі у власних силах чи у змозі суспільства протистояти культурному занепаду. можливо, риси декадансу можна побачити в інтимній ліриці поета.