Знайти в тексті складні речення. ідуть дощі. холодні осінні тумани клубочать угорі і спускають на землю мокрі коси. пливе у сірі безвісті нудьга, пливе безнадія, і стиха хлипає сум. плачуть голі дерева плачуть солом’яні стріхи, вмивається сльозами убога земля і не знає, коли осміхнеться. сірі дні зміняють темнії ночі. де небо? де сонце? міріади дрібних крапель, мов умерлі надії, що знялись занадто високо, додолу і пливуть, змішані з землею, брудними потоками. нема простору, нема розваги.

 я напишу тільки початок реченняХолодні сірі тумани
Пливе у сірі
 Плачуть голі дерева

1 варіант

Я пишаюся своїм татом. Він мудрий і розумний, високий і красивий, дуже сильний, зворушливий і ввічливий. Папа дуже сильно любить мене і маму.

Мій тато найкращий, його звуть Руслан. Він дуже веселий і життєрадісний чоловік. Ми любимо, робити щось разом. Коли мама на роботі ми з татом готуємо їй смачну вечерю. А на вихідних ми все сім’єю ходимо в парк: їмо солодку вату або морожене, катаємося, на атракціонах в загальному веселимося як можемо. Одного разу в тирі тато виграв мені великого плюшевого ведмедя. За характером ми з татом схожі разом ми любимо, грати в настільні ігри: монополія, шашки, доміно, шахи. На канікулах ми їздимо на риболовлю. Я майже навчилася ставити намет. Минулого тижня ми з татом зловили величезного коропа. І мама зварила нам смачну юшку.

Мій тато працює столяром на меблевій фабриці. Руслан виготовляє меблі. Спочатку він шліфує дерево, потім, надає дереву потрібний колір, обтягує тканиною або шкірою. Збирає всі частини воєдино і виходить чудова меблі. Шафи, дивани, крісла, столи все це справа рук тата Руслана. Він майстер своєї справи!

Я люблю тата і ніжно називаю його «татком». Мені з ним добре! Він завжди буде прикладом для наслідування.

2 варіант

Своїм батькам ми завдячуємо. І справді говорять: «Батьки-ні ті, хто народили, а ті, хто виростили» Вони доглядали за нами, коли ми були зовсім маленькими і не могли оцінити їх турботу, вони були підтримкою і опорою у всіх наших починаннях і прагненнях. Пощастило тим дітям, за якими всюди слідували обидва їх земних ангела-хранителя: мама і тато. Що ж означає батько в житті кожної дитини? Адже це не людина, що приносить гроші і іноді грає з тобою в шахи або відеоігри. Ні. Особисто для мене батько зробив і робить дуже багато.

Мій тато завжди багато працює, і ми нечасто можемо годинами сидіти разом. Я анітрохи не шкодую про цей факт, тому що головне не кількість часу, а сенс з яким воно було проведено. Я люблю, коли батько, приходячи з роботи запитує про моє шкільний день або про те, куди я ходила сьогодні гуляти, я рідко скаржуся на свої проблеми, тому що розумію, що цілком зможу з ними впоратися сама. Мені здається, що якість не скаржитися на дрібні проблеми мені дісталося саме від нього. Він рідко сумує або входить в тугу. Як може справжній чоловік проявляти постійну слабкість на очах у своїх дітей? Мені подобається наші розмови «по душах». Він рідко злиться на мене, а якщо злиться, то обов’язково у справі. Найчастіше я сама розумію, що була неправа.

 

Лаятися і сваритися я можу тільки з мамою. У мене з нею виникають невеликі, дрібні проблеми у взаєминах. Я терпіти не можу, коли вона їх виносить на огляд батька. Вона завжди виставляє мене винною, і батько думає, що я не поважаю маму. Я ніколи не розуміла, як батько сімейства може піднімати руку на близьких йому людей. Мій тато навіть в пориві злості ніколи нікого не зачепив пальцем. І це не через те, що він м’якотілих і не може проявляти твердість, коли треба. Ні, це зовсім не так я вважаю, що більшість проблем можна вирішити без фізичної сили. Моя мама каже, що тато товстошкірий і не може проявляти ніжність. Тут я з нею погоджуюся, тому що, дійсно, батько не завжди може перейнятися поглядом або проявити проникливість.

А знаєте, що я люблю найбільше? Свої дні народження. Скільки б мені не було років, я завжди можу відчути себе маленькою дівчинкою саме в цей день. У дитинстві батьки завжди приходили рано вранці мене вітати. Папа завжди обіймав мене і говорив кілька настійно-доброзичливих слів на майбутній рік. Тоді і саме тоді виявлялася вся його ніжність і батьківська турбота. Мені не потрібно було допитлівой уважності круглої рік. Лише в день народження я можу і до сих пір відчути себе маленькою татової донькою.

Незважаючи на те, що я дівчинка, тато не проявляє до мене менше уваги. Я рівно також можу з ним дивитися програми про полювання чи риболовлі. Ми анітрохи не дічімся цього, і сприймаємо як належне. Я не стала пацанятком для того щоб завойовувати більше уваги батька, мені завжди всього вистачало з лишком.

Як же виглядає мій тато. Хм, не варто говорити «мій тато самий сильний і красивий». Це і так зрозуміло всім. Зовнішність мого батька звичайнісінька. Він середнього зросту, з коротко стриженим волоссям, ця зачіска залишилася у нього ще з армії, очі карого кольору з глибоким подтоном. Важливий навіть не сам колір очей, їх форма, а вираз, з яким вони дивляться на тебе. Часом, батько дивиться на мене настільки суворим поглядом, що мені тут же хочеться сховатися і не з’являтися. Іноді в його очах грають добродушні смішинки або іскра зайнятості і ревності. Навіть важко висловити словами всю виразність очей мого тата. Одне можу сказати, я дуже рада, що мені дісталися його очі.

Наостанок можу сказати, що я дуже люблю свого тата і безмірно рада, що він завжди зі мною.

Объяснение:

Відповідь:

Відносини між батьками і дітьми

Можна віднести до багатовікової проблеми. Скільки існує сім’я сама по собі, стільки часу і існують проблеми в ній. Якщо брати нинішнє, XXI століття, можна сказати, що тут гається найбагатше розмаїття типів сімейних відносин в порівнянні з попередніми сторіччями. У категорію «сімейні відносини» можна безумовно внести пункт про виховання дітей. Адже саме через неправильність вибраної в родині системи виховання і утворюються проблеми і конфлікти між дітьми і батьками.

Звичайно, типів відносин між підлітками і батьками набагато більше, вони різноманітні, і називати їх можна по-різному. Наприклад, у психології виділяють декілька подібних типів:

Автократичний, який ще називають деспотичним або диктаторським, коли підліток піддається тиранії вимог і заборон, йому практично все заборонено, присікаються не тільки спроби самостійно щось вирішити і тим більше поступити по-своєму, але навіть і висловлення власної думки.

Авторитарний, коли самостійність підлітка також істотно обмежена. Правда, він може брати участь в обговоренні питань, що стосуються його проблем, але право робити висновки і щось вирішувати належить виключно старшим.

Демократичний, при якому дорослі визнають, що в житті підлітка є сфери, де він може діяти самостійно. У цьому випадку підліток має право на обговорення і висловлювання власної позиції, проте ж, остаточне рішення завжди залишається за старшими.

Позиція рівності, коли дорослі і підліток включені в ухвалення рішень в рівній мірі.

Ліберальний, при якому підліток сам визначає коло своїх друзів і вибирає заняття. Батьки, звичайно, можуть мати власну думку, але остаточне рішення завжди приймає сам підліток.

Позиція відсторонення – цей тип відносин передбачає «розлучення» батьків з підлітком, відмова приймати участь в його житті.

Ознайомившись з усіма вище перерахованими типами, я можу припустити, що моїй родині притаманний другий тип взаємин, тобто авторитарний. Правда, мені більше до вподоби позиція рівності, де і підліток, і батьки однаково включені в питання про прийняття рішень. І це не просто так. На мій погляд така позиція зближує дитину з батьками і дозволяє їм більше дізнатися один про одного, тим самим даючи меншу ймовірність можливих конфліктів на ґрунті нерозуміння, неуваги і неповаги. Всі інші позиції не здаються мені цілком вірними.

Відносини в родині дуже важливі для обох її сторін. Помилившись у чомусь, можна назавжди зруйнувати життя своїй дитині або ж постраждати самому. Родина для підлітка стоїть на першому місці, поки той формує своє власне «я» в суспільстві. Друзі, товариші, вчителі також відіграють важливу в цій справі роль, але головним критерієм все ж залишається сім’я. Тому неусвідомлено дитина майже завжди переймає точку зору батьків.

Можна довго і багато говорити про проблеми відносин батьків і дітей. Але вони все одно ніколи не будуть вирішеними, оскільки завжди було, є і буде якесь непорозуміння між дітьми і батьками. Цього просто не можна уникнути, так як у людей різного віку, соціального статусу, розумового розвитку і ваги життєвого багажу за плечима не можуть бути однакові інтереси, захоплення, проблеми, теми для розмов і взагалі – поняття про життя.

Пояснення: