Твір на тему протистояння козаків та турків, твір треба скласти по розповівді (джури козака швайки)

Поле між Незвиськом і Герасимовом, як на Чортовець їхати, називається Таборище. Там колись стояв козацький табір: вози, коні, худоба. Недалеко від табору козаки пекли собі хліб, і тому поле дотепер називається - Печирки. 
Козацьким військом командував отаман Сірко. Крім нього, були ще нижчі командири. Один з них, отаман Сивулька, щодня вчив молодих козаків битися, так як тепер вчать у армії молодих солдатів. Те поле, де козаки щодня вчилися військової справи, називається Сивулька. 
На цих полях відбулася велика битва з турками. 
Турки підійшли до Буковини. Козакам хтось подав фальшиву команду, і вони віддалилися від табору туди, де тепер поле Даличівка. Турки тим часом кинулися на табір, де було кілька козаків і отаман Сірко. Відбивалися, як могли, але спинити таку навалу було нелегко. Поки козаки добігли до табору, Сірко був зарубаний. 
Тут все перемішалося. Турки сподівалися, що ось-ось надійдуть татари розбити козаків, але до не підходила. Турки почали утікати. Козаки переслідували. 
- Хоти мир! - кричали вони, де тепер село Хотимир. Де тепер Обертин, турки повернули назад. На місці теперішнього села Годя Турка козаки з турками уклали договір, що більше ніколи турки не будуть нападати на Україну, тобто погодилися. 
А що сталося з татарською ордою, що йшла на до Тоді тут всюди росли ліси, було багато боліт, озер. Татари йшли понад Дністер, а ось де козаки - вони не знали. Не знали, як їм зайти в тил і ударити звідти. Десь вдалося їм зловити козака. Привели його до хана, і той каже: 
- Як поведеш нас туди-то й туди, то подаруємо життя і дістанеш ще багато срібла-злота. 
Козак подумав і каже: 
- Добре. Поведу. 
Аби не втік, хан наказав зв'язати йому руки, накинути аркан на шию. Йде козак наперед, за ним іде хан, а далі вся орда. Довів їх до великого болота, через яке йде лише стежечка, де навіть двоє лю¬дей не розминеться. Татари закричали: 
- Він заведе нас у пропасть. 
- Ні, - каже козак. - Я хочу перевести вас на той бік, бо іншої дороги нема. А як боїтеся, то не 'їдьте. 
Хан наказав їхати. Веде він їх, веде - завів у таке болото, що вже й стежки нема і коні тонуть. Хан замахнувся його зарубати, але ко¬зак стрибнув у багно, виринув чорний і знов сховався. 
- Чорт весь, - зі страху в хан. 
Коні повернути не могли, падали разом з татарами і гинули. Татари пробували вертатися без коней, але кладку хтось розібрав, і вони лишилися серед болота гинути. Село, що виникло пізніше, хотіли назвати на честь цього козака, але ніхто не знав його імені. Татари, яких переловили на болоті, сказали, що хан назвав його «чорт весь», то й село назвали Чортовець. 
А на місці битви хоронили полеглих. Найвищу могилу висипали отаманові Сірку. Кожен козак брав у шапку землі і висипав на його тіло. Тепер ту могилу трохи розсунули трактори, але поле люди називають і тепер - Могилка. 
Між Тарасівкою і Грушкою в Тлумацькому районі є теж могила, але там ніхто не похоронений, її висипали козаки шапками на честь того, що закінчилася війна з турками. 

Великдень - одне з найбільших християнських свят, що відмічається в Україні ще з X століття. Цього великого дня чекали і дорослі, і діти, щоб не тільки побувати на церковній відправі, а й взяти участь у родинних та громадських обрядах. Це і виготовлення свічки-трійці, і випікання пасок, і фарбування яєць. Сьогодні мало хто знає народні звичаї і обряди, у місті їх майже ніхто не дотримується. Але кожного року на Великдень ми їздимо до бпбусі. Від неї я знаю, що крашанки слід готувати в суботу, тоді вони зберігатимуться протягом усіх свят. Вмію дати крашанці належні фарби і знаю, кому їх дарувати. Так, червону крашанку дарують молодим, бо вона символізує радість життя і любов; пригостити жовтою, символом місяця і зірок, означає побажати хорошого врожаю. Для бабусі я готую голубу крашанку, бо її дарують літнім людям і хворим, бажаючи здоров’я.

Мені подобається вставати рано-вранці, бігти в сад і чекати перших променів сонця, яке в цей день «грає» і приносить людям щастя і здоров’я. Бабуся навчила мене і молитви, з якою звертаюся до сонечка з проханням освітити мене добротою, красотою і любощами. Я впевнена, народні свята і обряди слід відновити, бо це не тільки форма дозвілля. Вони до очиститися від бездуховності, оживлять наші душі.

 

в Україні місця, які і в наш час змогли зберегти свій давній вигляд - місця, в яких донині живе запах старовини, а багатовікова історія нагадує про себе на кожному кроці. Одним з таких місць, безумовно, є Вінниця. Петро Ілліч Чайковський і Максим Кашпіровський, Симон Петлюра і Максим Кривоніс, Брусилов і Пирогов - це далеко не повний список відомих людей, пов'язаних з цим величним містом.

       Саме слово "Вінниця" має походження від старослов'янського "вьно", що раніше означало "дар". Також існують версії, що це місто названо подібним чином через винокурні, де варилося пиво, а також через річку Винничку. Перші ж документальні звістки про це місто відносяться ще до 1396, до часів Владислава Ягайла, який під час передачі західного Поділля відділив це місто від інших і зберіг його в своїй владі.

       Вінниця здавна була містом багатьох національностей і безлічі релігійних конфесій. Протягом довгих століть тут пліч-о-пліч проживають українці і росіяни, поляки і євреї, православні та католики, протестанти та юдеї. Всі вони вклали свою лепту в зовнішній вигляд міста та його становлення.

       Багате історичне минуле не могло не позначитися на кількості пам'яток і цікавих місць. На думку самих городян, візитною карткою Вінниці є арка центрального входу до ЦПКіВ імені Горького - споруда, зведена ще в 1961 році, що увіковічнила перший політ людини в космос.

       Любителів більш давньої історії не залишить байдужими комплекс фортифікацій і релігійних будівель 17-18 століття, так звані "Мури". Знаходячись в центрі Вінниці, вони, серед іншого, включають в себе Свято-Преображенський кафедральний собор і Єзуїтський монастир - істинних свідків давнини, які пережили не одне покоління.

Недалеко від центру міста також знаходиться "Іерусалимка" - старовинний єврейський квартал, заснований ще в 18 столітті, що є нині частиною сучасного міста. Тут Ви зможете побачити сліди знаменитого містечкового бароко Західного Поділля - вельми цікавого стилю, який досить рідко зустрічається в наші дні в Україні.

       Якщо ж Ви цікавитеся знаменитими особистостями і хочете більше дізнатися про їхнє життя, то й тут Вінниця Вас не розчарує. У місті є музей-садиба Пирогова, будинок Брусилова, будинок-музей Коцюбинського та безліч інших будівель, що свого часу приймали у себе людей, які тим чи іншим чином вплинули на історію.

       Тих же, кого не залишають байдужими події Великої Вітчизняної війни, зацікавлять руїни знаменитої ставки Гітлера "Вервольф", що знаходиться біля села Стрижавка, що приблизно в 8 кілометрах від міста. Як стверджують історики, саме в цьому місці підписали відому директиву № 45 про взяття Чорноморського узбережжя Кавказу, Сталінграда і наступного наступу на Баку.

       Вінниця, без сумнівів, місто древнє і багате історією. Але не тільки старовиною може воно Вас вразити. Вінниця - це ще й сучасний діловий центр в якому цілодобово кипить життя. На доказ цього, мабуть, можна навести найбільший в Європі плавучий світломузичний фонтан, який був урочисто відкритий 4 вересня 2011 року. Встановлений прямо у відкритому водоймищі на річці Південний Буг, він здіймається на висоту 60 метрів. Цей величний фонтан, робота якого супроводжується музичним і лазерним шоу, здатний подарувати незабутню насолоду всім любителям прекрасного.

       Можна ще багато розповідати про це чудове місто, про його величні споруди та цікаву історію - але ніяка розповідь не замінить тих вражень, які Ви зможете отримати, побачивши все це на власні очі. Вінниця - одне з тих міст, що ніколи Вас не розчарує.