Виконати синтаксичний розбір речення (підкреслити члени речення, надписати частини мови, охарактеризувати речення) мені ж, о господи, подай любити правду на землі і друга щирого пошли!

Підмет пропущений.
Присудок - подай любити, пошли;
(кому?) мені - додаток;
(любити що?) правду- додаток;
(де?) на землі - обставина;
(пошли кого?) друга - додаток;
(якого?) щирого - означення.
Речення спонукальне, окличне, просте, односкладне, означено-особове, повне, поширене, ускладнене звертанням (о Господи) та однорідними присудками. 
[  ].

Папужку я побачила у книжці на ілюстрації. Він дивився на мене своїми великими чорними очима. Яскраві кольори пір’їного вбрання просто зачарували мене. Високий чубчик на голові підкреслював його величність. Дзьоб маленький та гострий. Дуже міцний. Лапки чіпкі. Адже він полюбляє показувати карколомні трюки. Ця екзотична пташка дуже відрізняється від наших птахів. Веселого папужку має моя подруга. Пташка ще маленька. Невеликого розміру. Вкрита жовтим яскравим пір’ям. Маленькі чорні оченята дивляться довкола. Дзьоб невеликий, проте міцний. Він птах екзотичний, чубчик на голові нагадує нам про це. Папужка часто видає звуки, схожі на слова. А ще він любить висіти на гілці, йому допомагають чіпкі лапки з гострими кігтиками. Я з подругою часто гаємо за його веселими витівками.

Хліб завжди цінується українцями. Усі розуміють, що без хліба людину чекає голод. 

    Про нього складено багато прислів'їв та приказок. Він усьому голова. Хлібом-сіллю на вишитому рушнику гостинні українці з давніх часів зустрічають дорогих гостей. Вміють випікати смачні та запашні короваї, хлібини, калачі. Наші предки ніколи не залишали на столі крихти хліба. Коли падала хлібина, піднімали її й цілували за життя, що на ньому тримається. Бо зернові рослини, які дають хліб, смачною випічкою та кашами годують людей, а кормом - домашню худобу.

     До хліба повинне бути дбайливе ставлення.