Доповни речення однорідними членами, з`єднаними при потребі словами і (й), та. 1. облітає листячко з 2. відцві 3. відлітають у теплі краї 4. готуються до зимового

1.Облітає листячко з кущів і дерев.
2.Відцвіли яблуні,груші і сливи.
3.Відлітають у теплі краї гуси і качки.
4.Готуються до зимового сну ведмеді,борсуки і їжаки.

Привіт, Марійко!
Пишу тобі цього листа і згадую наші зустрічі та як чудово ми проводили час. Дуже сумую за тобою. В нас вже починає розставати сніг. Багато води і скрізь мокро. Вже не покатаєшся на санках, як недавно з тобою, але нічого. В школі все добре, навчаюсь я гарно, але знову хочу на канікули. Мій кіт Рижик дуже підріс, бачила б ти це чудо. Маленьке кошеня, з останньої вашої зустрічі, стало гарним та пухнастим котом. Граюся з ним і радію - який же він милий. 
Як твої справи? Як навчання? 
Мої батьки часто запитують про те. Передаю тобі від них вітання. 
Навіть не знаю, що тобі ще розказати. Побачивши зроблені нами кормушки в парку, декілька дітей з мого міста носять туди зерно і також підгодовують птахів. Це дуже гарно виглядає і ми з тобою зробили цей світ добрішим. 
Як твій молодший братик? Давно його не бачила. Зараз він мабуть кумедніший, ніж був раніше. 
Передай привіт своїм батькам. Чекаю на твого листа. 
З любов'ю, твоя подруга ... (Оксанка).

На подвір’ї було вже зовсім не видно, хоч сонце ще не зійшло. Схід палав

рожевими фарбами; в глибині неба пливли легенькі хмаринки. Не вперше

Мишко прокидався рано. Не раз схід сонця заставав його на річці. Та хіба був

тоді час дивитись на рожеві заграви, на безкрає небо, на оці хмаринки кучеряві

й рухливі! Перед очима тремтіли прозорі хвилі, а по них стрибав сонячним

зайчиком поплавець з гусячої пір’їнки. Десь там, у незмірній глибині теж

синіло небо, пливли хмари, тремтіли рожеві сонячні стрічки. Але Мишко

тільки й знав свій поплавець і не зводив з нього очей.

Йому здалося що лише тепер він уперше побачив навколишній світ в

усій його неосяжній красі -  і ці гарячі барви літнього ранку, і це чудове небо, і

вербу, і старі вкриті зеленим мохом ворота, і велетенський осокір. Яке воно

все чудове, яке рідне, близьке серцю!