Підібрати спільнокореневі слова до слів криничка, джерельце, течуть

Відповідь:

Рідна мова — це мова націй, мова предків, яка зв’язує людину з його народом. Рідна мова — найбільший скарб. Існує твердження, що українська мова — одна з найбагатших слов’янських мов. Він ніби ллється струмочком і розважає душу. А іноземці, побувавши в Україні, відмічають ніжність, витонченість і милозвучие української мови. І це, напевно, насправді так, адже по мелодійності він займає друге місце у світі.

Як душевно і красиво звучать українською мовою вірші наших поетів Т. Г. Шевченка і Лесі Українки.

Українська мова складає близько 360 тисяч слів, їм розмовляють 48 мільйонів чоловік. У рідній українській мові таїться мудрість віків і пам’ять тисячоліть. У нім ми чуємо викрики і відчаї матерів під час відважний, переможний вигук хлопців-воїнів в переможну годину; у нім — пісня дівочого серця в любові. У мові мого народу — його щирість, радість і печаль, його праця і піт, кров і сміх, безсмертя його. А як тішить серце гумористичне слово мого народу. Тоді здається, що само українське слово і є найсильнішим і найбагатшим, оскільки словом іншої мови так не скажеш. Ось тому слово українське є і захистом, і гордістю, і розрадою під час смутку. А яке слово українське вагоме під час гніву, воно тоді гримить і клекоче, як блискавка. А ніжне слово «кохана» пронизує серце, вабить своєю лагідністю і ласкавістю, здається, що ти після такого слова сказаного власне тобі, — найкраща, найщасливіша людина у світі.

Пояснення:

Що ж примушує людину зробити подвиг? Я вважаю, що ніщо не може примусити людину здійснювати подвиг. Це внутрішній порив душі — врятувати іншу людину: дитину, старого, жінку. У момент серйозної небезпеки навряд чи є час міркувати довго. У долі секунди, які у людини єна роздум, спрацьовує підсвідомість. А підсвідомість — це спресований досвід попередніх поколінь, виховання, моральні принципи, за якими живе людина, власний життєвий досвід. Спрямованість душі не на себе, а на інших, мені здається, і грає вирішальну роль в здатності людини зробити подвиг.
Моя мама вважає, що подвиг — це, коли людина, жертвуючи своїм життям, рятує інших.
А тато думає, що подвиг — це коли відчуття любові до Батьківщини, сім'ї і просто дорогих людей, заглушає в тобі відчуття страху, болі і думки про смерть і штовхає тебе на сміливі вчинки, при цьому не замислюючись про наслідки, які можуть трапитися з тобою!