Твір опис на тему мій товариш підручник

Кажуть, що обличчя — дзеркало душі людини. І це справді так. Я переконуюсь у цьому, коли дивлюся на свого товариша. Його привітне відкрите обличчя завжди випромінює якусь доброзичливість. На вигляд він звичайний хлопець. Обличчя довгасте, худорляве, засмагле на сонці. Високий лоб, зверху до якого легенько прилягає зачесане набік коротко підстрижене густе чорне волосся. Ніс прямий. Широкі чорні брови розлітаються на переніссі, мов у польоті пташині крила. З-під них дивляться великі круглі сині, як літнє небо, очі. Погляд їх розумний, добродушний, прямий і відвертий, 

як у кожної чесної людини. Та досить якоїсь навіть найменшої несправедливості, як погляд різко міняється. Очі стають гнівними і пронизливими. 

Товариш мій середнього зросту, широкий у плечах, дужий, спритний, витривалий, бо постійно займається спортом.

моя кімната невелика, але дуже затишна. мені дуже приємно і зручно тут, бо є все, що мені необхідно. кімната квадратної форми, дуже світла, тому що велике вікно виходить на південь.  перед вікном стоїть тасьмовий стіл з настільною лампою, поряд з нею — підставка для ручок і олівців. у шухлядах столу я зберігаю зошити та інші шкільні речі. біля столу — стілець, на якому я сиджу, коли роблю є завдання.  коло правої стіни поряд зі столом — книжкові полиці з моїми улюбленими книжками і шкільними підручниками. далі — шафа для одягу.  з іншого боку вікна розташований мій спортивний куточок — шведська стінка, поперечина, на якій можна підтягуватися, щоб тренувати руки, а також шкіряна боксерська "груша". тут я роблю ранкову зарядку.  біля цієї ж стіни стоїть моє ліжко, точніше, розкладений диван. коли до мене приходять друзі, його можна скласти, щоб зручно було сидіти. на стіні над диваном висить невеличкий килим. постільна білизна зберігається в комоді, що стоїть у кутку. на комоді сидять мої пухнасті м'які друзі: ведмедик, заєць та собака з одним вухом. на стіні над комодом — кілька моїх малюнків.  на підлозі лежить килим сіро-зеленого кольору. шпалери на стінах кімнати світло-зелені, меблі зі св.

 

Минулого тижня, петрик разом із своїм другом васьком і класом поїхали до музею. вони бачили багато цікавинок: кістки вимерлих звірів, історичні пам`ятки, різні вироби. можна сказати - усе, чого душа забажає. ось вони приїхали до свого села, і почали обговорювати свою поїздку.. - о це так подорож! ( сказав 1 учень ( петрик )) - да не то слово! ( підхопив його друг вася) - васю, а що тобі найбільше? - спитав петрик - да навіть не знаю, вибрати тяжко, але якщо так, то найбільше мені сподобався відділ зі зброєю, та розповіддю про військові дії. - захоплено вів вася - а тобі що набільше, петрику? - спитав вася. - ну якщо чесно, мені сподобався відділ, про еру динозаврів, де було дуже багато експонатів та їх характеристика. я дуже хотів би, щоб у мене був мій ій динозаврик. - розповідав петрик. - ну це б виглядало кумедно, а ти бачив той відділ із різними восковими фігурами? - спитав васька, вони схожі на солдатиків, тільки нажаль їх зачіпати не можна. - да, він досить вражаючий. - відповів петрик, я тут подумав, а ти хоч розумієш скільки було витрачено на це часу, пошуки, розповіді, екскурсоводи. - напевно для цього потрібно мати велику кількість вільного часу. - відповів вася. - ну, якщо подумати, то ми повинні дякувати цим людям, які створили цей музей, вони внесли великий внесок - сказав петрик - та й не тільки, вони цим показали історію нашої планети. - сказав вася. - слухай, в мене народилася нова ідея! - захопливо сказав петро. - і яка ж це? знову кур будемо на приманку використовувати ? - глузливо спитав васька. - та ні, дурню, давай коли виростимо, теж шукатимемо різні артефакти, та памятки нашого народу, ти хоч представляєш які ми станемо знаменитими? - сказав петрик - а це ідея, тільки давай подумаємо над цим завтра, бо щось спати хочу.- відповів васька. - так, я с тобою згоден, сьогодні був тяжкий день, час відпочити. пісял цього хлопці розійшлися по своїм хатам  ну как-бы вот тебе пример, можешь подправить.