Утворити з іменника прикметник: камінь весна тварина, вечер, піна, літо, журавель, скло, форма, лев, вікно, антена, латунь, миша, бджола, джміль, дно, вогонь, шлюб, ніч, мова, чавун, будень, вчити, закон, чай, дієслово, мільйон, корінь, лід, очерет, курінь.

Камінь - кам`яний, весна - весняна, тварина - тваринний, вечір - вечірній, піна - пінна, літо - літній, журавель - журавлиний, скло - скляний, форма - форменний, лев - лев`яча, вікно - віконна, антена - антенна, латунь - латунний, миша - мишиний, бджола - бджолиний, джміль - джмелина, дно - бездонний,вогонь - вогняний, шлюб - шлюбна, ніч - нічний, мова - мовний, чавун - чавунна, будень - буденні, вчити - вчений, закон - законний, чай - чайний, дієслово - дієслівний, мільйон - мільйонна, корінь - коренева, лід - льодяна, очерет - очеретняна, курінь - курінний

Одного дня ми з братиком та батьками пішли в ліс і зустріли там оленятко. Воно стояло однісіньке на поляні та скубало травичку. Дуже тихенько, щоб не злякати маленьку тваринку ми підійшли ближче і стали його роздивлятися. 
Воно мало короткі вушка, які стояли як два солдатика, чорненькі як бусинки очі та видовжену мордочку. Також це оленятко мало коротку шерстку світло-коричневого кольору. Ми з братиком впевше бачили таку тваринку тому гали за ним дуже пильно. Потім на галявину до оленятка прийшла його мама-олениха, вона була набагато більша в розмірах, але така ж гарна і мала світло-коричневу шертску. Мама-олениха забрала свого малюка і вони пішли разом у лісову гущу, а ми з батьками продовжили збирати гриби. З тих пір я завжди згадую про маленьке світло-коричневе оленятко, яке колись бачив (ла) в лісі.

Про дружбу всі говорять багато. Я помітив, що дехто з моїх ровесників легко користується словом «друг», називаючи ним мало не половину класу наших однолітків. На моє переконання, слід розрізняти слова «друг», «приятель», «товариш». Перші два слова дуже близькі за значенням, а от товаришів може бути багато, а друг — лише один. Усі ми маємо товаришів, з багатьма маємо дружні стосунки, але не кожен із нас має справжнього друга. 

Коли я писав твір, мама підказала мені гарні слова, які давно сказав Б. Франклін: «Брат може не бути другом, але друг — завжди брат». І це справді так, бо хто такий вірний приятель (друг)? Насамперед, це близька тобі людина по духу, з якою приємно проводити час, приємно разом готувати уроки. Він завжди буде поруч у скрутну хвилину, і я теж буду поруч у такий момент. Справжні друзі разом і в скруті, і в радості. Тому така людина — справжній скарб. Такий друг завжди відданий, він ніколи не зрадить, не скаже: «Мені вже не хочеться з тобою дружити». Справжній друг — це на все життя. У мого тата є такий друг. І я дуже хочу, щоб у мене теж був такий друг на все життя.