Твір на тему , зимова зустріч птахів .7 речень

Ми всі звикли, що птахи взимку відлітають у теплі краї.
Так ось одного разу вони зустрілись у теплих краях. І вони почали ділитись своїми мріями. Хтось мріяв залишитись тут назавжди, хтось про безкінечний запас їжі. Але тут один грак сказав, що він хоче просто поскоріше повернутись додому. Усі із великими очима глянули на нього, і перепитали, чи те їм почулось. І попросили повторити ще раз. Грак підтвердив свої слова. І із цікавістю запитав у них, що ж тут такого.
 Пройшло багато часу, але на це запитання йому так ніхто  й нічого не відповів, птахи лише задумались, чи справді вони хотять безкінечний запас їжі, чи залишитись тут на завжди...

Все игроки становятся у одной условной линии (например стены) - очень удобно, например, было играть в беседках в детском саду. Выбирается водящий. Он говорит:
Гуси-гусиКоманда отвечает:Га-га-гаВодящий:Есть хотите?Команда:Да-да-даВодящий:Ну летите!Команда:Нам нельзя.
Серый волк под горой,
Не пускает нас домой.Водящий:Ну летите как хотите, только крылья берегите! После этого вся команда перебегает за вторую условную линию (или к другой стене беседки). Водящий пытается поймать (не засалить, а именно схватить и удержать) какого-нибудь игрока или даже двух. Тот, кого поймали, присоединяется к водящему, и все повторяется сначала, но ловят уже два игрока остальных. Игра продолжается до тех пор, пока непойманным не останется один "гусь" - этот игрок и считается выигравшим. 

Кожне літо ми з братом їздимо відпочивати до бабусі в село. Там дуже красиво ліс, озеро і багато друзів хлопців живуть в селі. Дітвора дуже добре знали місцевість і ми гуляли скрізь і в ліс ходили по гриби і в сад за яблуками і на галявинах збирали ягоди.        Тільки був один покинутий будинок на краю села, ми завжди обходили його стороною. Хлопці казали, що щось нечисте з цим будинком, часто чути якісь кроки, блимає у вікнах світло, стукає дверна клямка, щось гуркотить. Це все було б не страшно, але тільки в цьому будинку вже п'ять років ніхто не живе. Раніше там жила баба Валя з сім'єю, але за станом здоров'я бабусі їм усім довелося виїхати. І стех пір стали чутні в будинку ці незрозумілі звуки.      А діло було так. Коли баба Валя їхала вона в підвалі сховала одну річ і в силу свого віку забула яку і куди її поклала. Але бабуся точно знала, що ця річ дуже потрібна і тепер вона приїжджала в цей будинок і шукала цю річ. А так як вони переїхали дуже далеко, то до заповітного будинку баба Валя добиралася тільки пізно вночі і їй вже доводилося включати ліхтарик, що-б потрапити в своє житло. Цей світ і бачили місцеві жителі, двері в підвал закривалася на залізну клямку і відкриваючи її двері скрипіла. Коли жінка шукала, то переносила всі меблі в будинку і створювався дуже сильний гуркіт в повній тиші.        Коли бабуся Валя вже зневірилася знайти цю річ вона пішла до сусідів і розповіла всю історію і попросила їх про до Виявилося, коли вони від'їжджали, то по дорозі кинули скриньку в якій знаходилася медаль, це бала пам'ять про загиблого у війні її батька. Скриньку знайшов сусідський хлопчик і віддав її бабусі.      Більше в цьому будинку не було чутно ні яких звуком і незабаром туди переїде жити нова сім'я. Діти якої будуть разом з нами гуляти у дворі.