Прислів'я з дієприкметниками про осінь (5 штук)

А весняночка на весну каже: «Кидай сани, бери віз та поїдем по рогіз».Весна багата водою.Весна багата на квіти, а хліба в осені позичає.Весна днем красна.Весна — наші отець і мати: хто не посіє, не буде жати.Проспиш весною — заплачеш зимою.Весна красна квітками, а осінь пирогами.Весна кличе в поле.Весна не зима – не на піч, а в поле збирайся.Весна – наша отець і мати: хто не посіє, не буде збирати.У весняну погоду і смутний веселим буває.У поле вирушай,  козаче, вже весна соком плаче.У березні вже щука-риба може хвостом лід розбити.Березень березовим віником зиму вимітає, а весну в гості за Березень у зими кожуха купив, а на третій день продав.Март усіх місяців варт.У березні не байдикуватимеш - восени і на зиму до столу матимеш.У березні сім погод на дворі: сіє, віє, крутить, зверху ллє, знизу мете.Від березневих дощів земля квітне.Березень невірний: то сміється, то плаче.Марцеві хвилі — сім змін на день.Що марець не випече, то цвітень висіче.Квітневий день рік годує.Сон на зиму відклади, а діло в квітні зроби.У квітні ластівка день починає, а соловей — кінчає.У березні поскавчи, а в квітні пограй, то не їстимеш коровай.Березневий дощ тішить квітень, а квітневий — людей.Квітень — переплітень, бо переплітає трохи зими, трохи літа.Квітень – з водою, а травень – з травою.Травень ліси одягає – літа в гості чекає.Май-розмай дощами нагадай.Травневий дощ, як з грибами борщ.У травні пня вбери, то красним буде.Бува погода в май: худобі їсти дай, а сам на піч тікай.Коли теплий і мокрий май, то росте жито, наче гай.Травнева роса краще вівса.

Національний одяг — це святиня кожного народу. Вишита сорочка, вишитий рушник, хустка — здавна вважаються найсвятішим подарунком, коли хтось вирушає в далеку дорогу. Повага до одягу — це повага до свого роду, народу. Наші предки вважали, що нехтування національним вбранням призводить до втрати духовності. Із правіків одяг українців мав бути світлим. І вишитим. Чому так? Що за таїна в неодмінному прагненні прикрасити свій побут? Адже скрізь в Україні обмальовували хати, квітчали рушниками. Це була традиція, яку плекали й оберігали. Малюнки — не довільний набір ліній і кольорів, у кожній вишивці відображено уявлення людини про життя, а також довкілля.

Сорочка була й залишається головним одягом людини, про що свідчать давні приповідки: "Своя сорочка ближче до тіла", "Щасливий, бо в сорочці родився". Вважається, що сорочка, яка безпосередньо облягає тіло, є провідником магічної сили, прихованої в людині. Сорочка у чоловіків і в жінок мала символічне значення оберегу від злих вітрів і недоброго ока. Ось чому при виготовленні сорочки треба було дотримуватися цілої низки засторог і магічних дій (ворожінь).

Хустка теж здавна відігравала важливу оберегову функцію. Чи не через те вона так широко використовується в українському весільному обряді, починаючи зі сватання, коли дівчина на знак згоди підносила старостам хустку на хлібі, й закінчуючи "покриванням" молодої, таку хустку жінка зберігала все життя. Слід вивчати й повертати давні традиції носіння одягу, щоб ми теж навчилися бути в такій же гармонії з довколишнім світом, як і наші предки.

Объяснение:

  Твір розповідного характеру в художньому стилі про виконання улюбленої справи:

  Я дуже люблю готувати смачні страви. Моя найулюбленіша страва - це піца. Я навчилась її робити не так давно, проте вже сьогодні у мене не виникає труднощів. Спочатку я підготовлюю продукти, а потім починаю готувати тісто. Вдалий початок справи - запорука успіху.

  Поки підходило тісто, я нарізала грибочки, помідорчики, натерла сир. Далі я розкатала тісто, змазала його смачним томатним соусом. Зверху поклала гриби, помідори, тертий сир. Духовка вже була максимально розігріта, тому вже через 10 хвилин я дістала смачну та запашну піцу. Ця робота приносити мені задоволення, адже я роблю всіх рідних щасливими.