Як твориться проста форма дієслова майбутнього часу доконаного виду

Зберу, посаджу. проста форма має такі самі особові закінчення, що й дієслова недоконаного виду теперішнього часу

-Я б хотів би потрапити в місто же живуть лише діти
-Ти що, там взагалі нічого цікавого, ніхто нічого незнає...
-Що? Ти пам'ятаєш наші дитячі роки. У нас було багато ігор. Ми раділи життю з усього. Ми могли радіти навіть з пальця.
-Частково так, але ти незнаешь того що зараз.
-А зараз мені потрібно кожен день ходити на роботу.
-А тоді тобі треба було ходити в школу. Щось з тобою не те...
-Мабуть кожен дорослий хоче потрапити в це місто, і побути дитиною.
-Хоча ти правий. Цього хочуть усі дорослі. Але на жаль наврядчи це здійсниться.
-Ну так...

        Зачин – це початок твору в українські народній творчості. Пропоную навести приклади зачинів із таких казок:
        «Бідний вовк»: «Був собі бідний вовк. І був він дуже голодний бо ніде нічого не може впіймати».
       «Жнка, що мала крила»: «Жив на світі бідний чоловік зі своїм сином Петриком. Їм двом минав вік, як вода по камінню. Спливли тижні за тижнями, роки за роками».
       Ці два зачини є досить нетиповими та незвичними.
       Можна навести приклади і типових зачинів, які характерні для української творчості: «Були собі цар і цариця, а в них – три сини».