Продовжiть i доповнiть текст описом квiтки . яке у фiалки стебельце? яке листя? яка квiтка? якi пелюстки? яка' вона на дотик? який запах маэ? i з чим можна порiвняти квiтку й листя? денб за днем гроза, дощ, спека, розростаються трави, з являються квiти, i вже конвалiя в лiсi i бузок у саду.у бору , серед "вiчнои" зеленi низеньких чагарникiв чорницi знайшла собi мiсце фiалка.

у неи тоненьке стебельце,охайне листячко та нiжно-фiолетова квiточка.фiалка мякенька на дотик ,мае тонкий запах.ii можна порiвняти з маленькою дитиною, а листя з нiжним доторком люблячоi мами.

Рідною є для нас земля, де ми народилися. цю землю не вибирають, як не вибирають батьків. це скарби, даровані богом. я не розумію людей, які свою батьківщину і шукають щастя в чужих землях, знаючи, що рідна країна потребує їхньої любові, праці, відданості. любов до батьківщини називають патріотизмом. це дуже сильне почуття, яке дає людині можливість витримати складні випробування, перетерпіти лихоліття, зробити подвиг в ім'я свого народу. «чому, сказати, й сам не знаю,стежина в ріднім краї земля — україна. любити її — це значить кожним своїм вчинком, кожним помислом вірно служити їй. мало говорити, що ти патріот, — треба бути патріотом. для когось- це вулиця, де пройшло дитинство, для когось- великий двір, де вечорами звучала гітара і мелодійний голос співав про перше кохання, для когось- це звичайна сільська хата з кущем калини під вікном, з чорнобривцями, які посіяла мама, з рушниками в кутку над образами. мій образ рідної землірідна земля дорога для нас і тим, що жили тут наші предки — горді і волелюбні, які не віддали свій край чужоземним загарбникам-завойовникам. кров'ю своєю, своїм життям захистили його, передали нам у спадок як дорогоцінний скарб, зберегли для нас рідна мова — співучий, неповторний і чарівний. такими задушевними рядками висловив поет-пісняр андрій малишко глибоке синівське почуття любові до своєї землі, яка зростила його, вивела в люди, навчила любити життя, працю, природу, пісню, ота стежина в ріднім краї, дна біля воріт»живе у серці стільки літнебо єдиною в світі батьківщини.у кожного вони свої, неповторні, але однаково дорогі. рідна земля — наша мала батьківщина, де ми вперше почули мамину колискову, пізнали перші радості і перші сльози, перші перемоги і

        твір з української мови на тему: "земля не вибачає байдужості"         природа – це наш дім, у якому, як і у нашому помешканні, ми повинні зберігати чистоту. кожна людина має усвідомлювати необхідність збереження природи. це нам потурбуватись про майбутнє нашої планети, знайти шляхи вирішення багатьох екологічних проблем.         природа – це спільне надбання усіх націй, тому її чистота залежить лише від кожного із нас. лише ми самі можемо створити собі безпечне майбуття. земля не прощає байдужості, вона відплачує за нашу ість різноманітними екологічними катастрофами, які негативно впливають на здоров’я кожної людини на планеті.         людська недобросовісність – найбільша проблема у взаємодії живих істот із природою. єдина можливість відновити здоров’я нашої планети полягає у правильному духовному вихованні батьків своїх дітей, в справді сумлінному ставленні до власних потреб, усвідомленні загальнолюдських проблем кожною особистістю.         земля горда, тому зневажливого ставлення до себе не прощає. не любить байдужих. але я вірю, що відродиться у людських душах правильне ставлення до природи і кожен із нас стане цінувати те, що має наша планета. адже чимало у нас ще людей, які люблять землю і вміють на ній працювати рекомендації до виконання: кожен з нас хоч раз зустрічався із людською істю у бік природи. тому один із абзаців можна присвятити роздумам над тим випадком, який мав місце у вашому житті (хтось не доніс пляшку до сміття, або ви брали участь у волонтерському прибиранні міста).