Вставить слова плз ліс сяє кришталем. ще вчора поля й вигони були , а сьогодні кожна травинка, кожна стеблина прибрана в мереживо і срібло. морозець приємно пощипує щоки. ледь ледь риплять сніжинки під ногами. легко дихається цього ранку. слова для довідки - сухий, сріблястий, білий, сірий, одноманітний, зимовий.

Поля й вигони були одноманітними а сьогодні кожна сіра травичка кожна стеблина  прибрана в сухе мереживо і  біле срібло.Легко дихається цього 
зимового ранку

Кожна епоха дає свої поняття про цінності. Для епохи середньовіччя характерне матеріальне збагачення, для епохи Відродження - духовне зростання, для епохи сорокових років XX століття - завоювання і загарбання. З цього прикладу можна багато сперечатись, можна наводити докази і свідчення, але одне є незмінним, те, що не вимагає доказів, твердження, що найбільше багатство — хліб. 
Коли хліба обмаль — його не може замінити ні золото, ні інші коштовності. Матеріальні блага нічого не варті, коли голодні їх виробники. 
Звернімося до історії: Радянський Союз у 1933 році продавав хліб за золото, коли Україна гинула від голодомору. Недаремно старі люди такі заощадливі, бо вони пережили це страхіття. Моя бабуся, даруючи мамі свою каблучку, застерігала: «Бережи, може колись за неї виміняєш шматок хліба». У роки Великої Вітчизняної моя бабуся ходила на село вимінювати продукти за речі. А у 1947 році, коли в місті відмінили хлібні картки, село вимирало від голоду. Божевільні від голоду люди здатні були на вбивство заради шматка хліба. 
Одного разу в музеї я бачив шматочок блокадного хліба, одноденну норму ленінградця. Я вжахнувся від побаченого, бо той сіро-коричиевий шматочок швидше нагадував землю, змішану з половою, ніж хліб. 
Пригадую фільм, побачений у дитинстві. Ішлося про дореволюційне село: господиня крає хліб, наділяє ним усю родину, а крихти змітає у долоню і їсть. Але були часи, коли хлібом не дорожили ні в місті, ні в селі. Тоді він був дешевим. Ним годували худобу, він лежав на смітниках. Це жахливо, коли хліб не шанують у місті, але ще більш жахливо, коли не шанують у селі. Мене дивує, як хлібороб може не цінувати хліб! Народна мудрість навчає нас: «Хліб — усьому голова», «Є хліб — буде й пісня». 1 дійсно, без хліба не буває смачною иайвишуканіша страва, а пісню заводить лише сита людина. 
Хліб — це геніальний витвір людини, у якого немає конкурентів. Хліб — це святиня. Не даремно хлібом і сіллю зустрічають бажаних гостей, хлібом-сіллю благословляють матері своїх дітей. І це не тому, що хліб і сіль — основні продукти, а тому що це уособлення рідної землі, символ праці і надії на майбутнє. Хліб — це міра совісті і людяності. 

Соловей невеличка пташка коричневого кольору. Попри звичайний вигляд спів пернатого неповторний. Соловей дуже моторний і спритний, його побачити серед природи дуже важко. Тільки солов'їні трелі вкажуть, що він десь поблизу. Птахи перелітні, з вирію повертаються пізно навесні. Співають від весни до початку літа. Потім зайняті клопотами про пташенят. Співає птах дуже старанно. Сидить непорушно, тільки тремтить його горлечко. Кожний соловей має свою особисту пісню. 

    Цікаво, що за солов'їним співом люди здавна роблять погодній прогноз.  Якщо навесні пернатий співає всю ніч, значить буде тепла сонячна погода.