Загадки приказки прислив'я з дієприкметниками

Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.Птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові.Рідна мова - не полова: її за вітром не розвієш.Більше діла — менше слів.Будь господарем своєму слову.Мовивши слово, треба бути йому паном.Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.Від красних слів язик не відсохне.Від солодких слів кислиці не посолодшають.Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.Від теплого слова і лід розмерзається.Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.Впік мене тим словом, не треба й вогню.Гостре словечко коле сердечко.Де мало слів, там більше правди.Діла говорять голосніше, як слова.Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.Добре слово краще, ніж готові гроші.Добрим словом мур проб'єш, а лихим і в двері не ввійдеш.За грубе слово не сердься, а на ласкаве не здавайся.З пісні слова не викидають і свого не вставляють.І від солодких слів буває гірко.Кого не б'є слово, тому й палиця не Коня керують уздами, а чоловіка — словами.Красне слово — золотий ключ.Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова — ворогів.Краще переконувати словами, як кулаками.М'які слова і камінь крушать.На ласкаве слово не кидайся, а за грубе не гнівайся.Не гріє мене кожух, лиш слово гріє й тішить.Не кидай слова на вітер.Не так то він діє, як тим словом сіє.Шабля ранить тіло, а слово — душу.Слово — не полова, язик — не помело.Слова пристають, як горох до стінки.Слово вилетить горобцем, а вернеться волом.Слово — вітер, письмо — грунт.Слово до ради, а руки — до звади.Слово до слова — зложиться мова.Слово може врятувати людину, слово може і вбити.Слово старше, ніж гроші.Удар забувається, а слово пам'ятається.Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримує.Чиєсь одне слово губить діло.Щире слово, добре діло душу й серце обігріло.Як овечка: не мовить ні словечка.Балакун, мов дірява бочка, нічого в собі не задержить.Та у нього на осиці кислиці, а на вербі груші ростуть.Перше погадай, потім повідай.Що кому треба, той про те й теребить.Байка байкою, а борщ стигне.Чоловік має два вуха, щоб багато слухав, а один язик, щоб менше говорив.Не те гріх, що в рот, а те, що з рота.Язик до Києва доведе, а в Києві заблудить.Дурний язик попереду розуму біжить.Дурний язик — голові не приятель.

1. коромисло - коромислу, на коромислі;
    річка - річці, у річці
2. чоловік - чоловіку, у чоловіці
    жінка - жінці, на жінці
    вулиця - вулиці, на вулиці
    домівка - домівці, у домівці
    вікно - вікну, на вікні
    дитина - дитині, на дитині
    день - дню, у дні
    татусь - татусю, на татусю
    матуся - матусі, на матусі
    син - сину, на сину
3. матір - матері, на матері
    дочка - дочці, на дочці
    онука - онуці, на онуці
    люди - людям, на людях
4. вухо - вухові, на вусі
    ніс - носу, на носі

Випускник: Доброго дня, Євгенія Петрівна! - радісним голосом крикнув Андрій.
Вчитель: Доброго дня, Андрію. А я тебе і не впізнала - зворушливо проговорила вчителька.
Випускник: Як ваши справи? Ви ще працюєте у школі? - сказав Андрій і підійшов ближче до старої вчительки.
Вчитель: Все добре! Ні, вже не працюю. Стара зовсім стала - сумно сказала вчителька і поставила тяжкі сумки на дорогу.
Випускник: Може вам чимось до сказав Андрій і взяв у Єфгенії Петрівні сумки.
Вчитель: А ти як живешь? Де працюєшь? - згадуя своїх старшекласників сказала Євгенія Петрівна.
Випускник: В мене є дружина, та син - Федько. Працюю у шахті. Все дуже добре, але сумую за школьними роками.
Дальше даже не знаю что написать, подумай сама, может в голову что то влезет)))