Діалог на тему хто такий справжній патріот

Справжній патріот це той який любить свою країну Україну патріот це той який боритьс за свою країну ось кого називають патріотом

Міні-твір «Літні канікули» 
Варіант 1
Літні канікули я провів удома, в місті. Кожного дня я грав на вулиці зі своїми друзями. Мені завжди було весело. Ми каталися на велосипеді, збирали з конструкторів роботів. Ще ми часто ходили з друзями на спортивний майданчик. Я познайомився з багатьма новими людьми.Я добре провів час на літніх канікулах.
Варіант 2
Все літо я провела у своєму рідному місті. Погода влітку була гарна, сонячна. Ми з дівчатками щодня збиралися вдома у однієї з подружок. Ми сиділи за садовим столиком під деревами та гралися. А якщо йшов дощ, то ми будували будиночок з подушок. Там ми грали з ляльками.У серпні ми їздили з мамою і татом до парку атракціонів. Там мені дуже сподобалися різні гойдалки.
Варіант 3
На літніх канікулах я з татом, мамою, бабусею і сестричкою Полінкою їздив відпочивати на Чорне море. Ми були в місті Севастополі, що знаходиться в Криму. Я навчився плавати. Точніше, мене навчив тато.Я полюбив море. Воно велике та ласкаве. Наступного літа я знову хочу на море.
Варіант 4
На літніх канікулах я займався багато чим цікавим. Наприклад, я читав книги. Особливо мені сподобалася книга «Сім підземних королів». Ще я вчився розбиратися у батьківському комп'ютері.Ще тато брав мене з собою на риболовлю, щоб я не сидів весь час у місті. Ми ночували в наметі. На природі було добре.
Варіант 5
Влітку я їздив у гості до бабусі та дідуся. Вони живуть у великому селі. Там не було нудно.У селі я знайшов собі нових друзів з місцевих дітей. Ми з ними часто сварилися, але все рано дружили. А ще дідусь, я та собака Чорниш ходили у степ гуляти.

Можна погодитись, а можна й не погодитись зі словами Шота Руставелі, що людина, яка не шукає друзів, є ворогом сама собі. 

Подивимося на своїх однокласників: у одних справжня, як мені здається, дружба, в інших — тільки приятелювання. Тому, в кого є друг, я по-доброму заздрю, а того, хто завойовує дружбу, плазуючи перед однолітками, жалію. Так сталося, що у мене немає друзів. 

Безумовно, я не відчуваю себе самотньою, бо спілкуюся з усіма однокласниками, хоч наш 9А і розбився на групи. Я намагаюся бути з усіма доброзичливим, допомагаю всім, хто до мене звертається (я не відмінник, але твердо знаю шкільні дисципліни), проте списувати не даю нікому, просто пояснюю. Усі знають мої принципи щодо списування, і ніхто не ображається. Представники всіх трьох угрупувань, па які розбився наш клас, намагаються залучити мене до своїх кіл, але я відмовляюся від їхніх за бо вважаю, що клас повинен бути єдиним колективом. Я впевнений, що у мене будуть справжні друзі, на все життя. А поки що народна мудрість «приятелів тьма, а вірного друга нема» — це про мене. 

Два роки тому я втратив свого найкращого подруга. Цей хлопець і досі навчається в нашому класі і навіть є лідером одного з трьох угруповань, проте я викреслив його зі свого життя. Справа в тому, що я погано вчився, часто хворів, не встигав засвоювати новий матеріал, словом, тягся ледве-ледве, позаду всіх у класі. Мій друг, навпаки, завжди вчився на «відмінно». Йому легко давалося навчання, і він давав мені списувати. Але при цьому ображав мене. При всіх дітях принижував мене, називав де-білом і дурнем. Одного разу я не витримав цих знущань і посварився з другом. Я наздогнав клас, почав відвідувати басейн. Покращилось і моє здоров'я, і успішність. Відтоді я почуваю себе впевнено. Але на все життя я зрозумів, що там, де є справжня дружба, там немає місця образам і приниженню. Дружба — це взаєморозуміння і взаємоповага. Справжні друзі бояться образити одне одного. 

Я впевнений, що в мене буде друг, якому я зможу довіряти, як собі, про якого я скажу: «Друг — це другий я».