1)вкажіть, яке серед наведених речень є складним безсполучниковим. а)у цих краях торгуючи давно, грек прорубав у скіфію вікно (л. костенко б)це був останній вечір, проведений на україні (р. іваничук). в)маєш маму — тепло її хати перейме щемні болі твої (в. василашко). г)а осторонь — так до шосе найближче — машини битим шляхом курно мчать (с. д)гапябарда). любіть україну, як сонце любіть, як вітер, і трави, і води (в. сосюра). 2)знайдіть складносурядне речення з пояснювальними відношеннями. а)задуми оповідань виникали, як правило, під час поїздок, під час зустрічей з людьми, тобто джерелом цих задумів було саме життя (і.семенчук). б)чернишеві на час артпідготовки випало бути старшим, тобто командувати з'єднаним вогнем усіх трьох мінрот (о. гончар). в)із найнадійнішого джерела — з книжок панаса мирного — ми безпомильно дізнаємося про сокровенні думи і прагнення (о. гончар). г)цитати із дум та пісень без музичного їх оформлення, тобто без мелодії, а в думах ще й без кобзи, багато втрачають (м.рильський). д)я бажав поетові дальшого росту, тобто поширення і поглиблення тематики і нових досягнень у мові і формі (м. рильський). 3)знайдіть складносурядне речення з наслідково-висновковими відношеннями. ідуть часи, та материнські груди годують нам нащадків день за днем, а значить — старості у них не буде, а значить — ми ніколи не помрем (ю. дмитренко). вночі небо належить всесвіту, а вдень — землі, розцвітає її барвами й живе її життям (ю. мушкетик). хоча б літ двадцять так прожити, а потім — ще сто двадцять літ (о. підсуха). час зупинився, застиг, та ось краплини гойднулися невблаганно донизу, зникаючи одна по одній (а. дімаров). можливо, вся у тому й суть, що люди в даль гуртом ідуть, та кожен має власну путь здобутків і нестям (с. голованівський). 4)у якому реченні допущено пунктуаційну помилку? а)хай в царство машинного дива йдемо, та житиме завжди поезія серця — велика й безсмертна, як серце само (в. соколов). б)бачите, між тими, хто творить, і хто любить, є щось спільне (я. гримайло). в)з очей спадає смута темно-сива, і синій блиск у погляді бринить (м. ткач). г)він — людина, і ніщо людське йому не чуже (в. буряк). д)не заглядає сонце в темний льох, та «за» бере початок в кожнім «проти» (в. бровченко).